КИТА́СТИЙ Григорій Трохимович (17. 01. 1907, м. Кобеляки, нині Полтавської обл. — 06. 04. 1984, м. Клівленд, штат Огайо, США, похований в м-ку Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, США) — бандурист, композитор, диригент. Брат Андрія та Івана, батько Віктора й Андрія Китастих. Герой України (2008, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський музичний ін­ститут ім. М. Лисенка (1933). Член Республіканської капели бандуристів (Київ, від 1934). Після обʼ­єд­на­н­ня Полтавської і Київської капел у Державну капелу бандуристів України (1935, роз­формована 1941) працював концерт­мейстером, від 1937 — за­ступником мистецького керівника. Від 1941 — у складі Капели бандуристів ім. Т. Шевченка (1941–54, 1958, 1967–84 — її керівник), із якою концертував селами Київщини, на Волині, Галичині, у Німеч­чині (у таборі остарбайтерів), ви­ступав також перед вояками УПА. Від 1949 — в США, мешкав у Детройті (шт. Мічиґан). Очолив 1-й ансамбль бандуристів Обʼ­єд­наної демократичної української молоді в Чикаґо (1964). Від 1967 жив у Клівленді (штат Огайо). Ви­ступав із Капелою в містах США, Канади (1949–50, 1961–68), Європи, Австралії.

Під впливом К. у США створено десятки музичних колективів. Автор хорових творів: «Гомоніла Україна», «Грай, кобзарю», «Пісня про Запорізьку Січ», «Вітре буйний» (усі — на сл. Т. Шевченка), «Вставай, народе», «Пісня про Тютюн­ника» (обидва — на слова І. Багряного), «Вперед, соколи» (слова Олександра Олеся), «Карпатські січовики» (слова Яра Славутича), «Проща­н­ня» (слова А. Малишка), «Як давно» (слова О. Під­сухи), «Конотопська битва» (слова П. Карпенка-Криниці); інструментальних творів для ансамблю бандуристів: «Гомін степів», «Львівські фрагменти», «Сюїта», «Горлиця», «Музичний момент», «Турбаївське пов­ста­н­ня», «Дума про Сагайдачного». Його імʼям на­звано Між­народний конкурс бандуристів, організований Національною спілкою кобзарів України (Київ, 1993, 1995). Творчість К. популяризує «Фонд Китастих».