Криворотченко Михайло Григорович

КРИВОРО́ТЧЕНКО Михайло Григорович (псевд. — Тарас Воля; 06(18). 02. 1892, м. Зіньків, нині Полтав. обл. — ?) — громадсько-політичний діяч, му­­зеє­знавець, крає­знавець. 1909 закін. реал. школу в Полтаві, від 1910 навч. у Моск. вищому технол. училищі. У Москві брав активну участь у діяльності укр. студент. гуртків, земляцтв і т-в «Кобзар», «Словʼян. культура», «Громада». Під час літніх канікул працював статистиком у Полтав. губерн. земській управі. Часто ви­їжджав у повіти, що давало змогу поширювати нелегал. літературу та вес­ти агітацію серед населе­н­ня.

Від 1914 продовжував навч. у Харків. технол. ін­ституті. Став спів­засн. під­піл. молодіж. нац.-політ. організації соціаліст. напряму «Юнац. спілка». З метою уникнути пере­слідувань за рев. діяльність і мобілізації до рос. армії 1916 пере­йшов на нелегал. становище. Деякий час мешкав у Мос­кві та м. Ростов (Росія). Після Лютн. революції 1917 вступив до УСДРП і повернувся до Полтави. Від кін. 1917 входив до т. зв. групи лівих укр. соціал-демократів, яка політично орієнту­валася на більшовиків, і у складі цієї групи 1918 пере­йшов до КП(б)У. За Геть­манату П. Скоропадського вів під­піл. роботу на Полтавщині, під час денікін. окупації — в Києві. У КП(б)У належав до очолюваної Г. Лапчин­ським групи федералістів, що боролася за створе­н­ня самост. Укр. КП і реальну держ. само­стійність УСРР, за що 1920 виключений з партії. Від 1921 — директор Всеукр. соц. музею в Харкові; водночас 1921–22 — ред. екон. від­ділу г. «Вісті ВУЦВК», 1922–23 — від­ділу інформації про Украї­ну «Ежегодника Коминтерна»; 1923–24 — секр. ж. «Книга», зго­дом — ж. «Червоний шлях». Також учителював, викладав у Хар­ків. ІНО та Комуніст. університеті. Роз­робив заг. концепцію музей. будівництва в УСРР. Взяв активну участь у проведен­ні 1-ї Всеукр. крає­знав. конф. у Харкові (1925). Від­тоді — за­ступник голови (до 1928) та не­змін. вчений секр. Укр. комітету крає­знавства (припинив діяльність на поч. 1930-х рр.), від­повід. ред. ж. «Крає­знавство» (Харків, 1927–30). 13 лютого 1934 заарешт., 9 квітня того ж року за звинуваче­н­ням у приналежності до укр. контр­рев. організації, що готувала збройне пов­ста­н­ня, засудж. до 5-ти р. увʼязнен­ня. Після звільне­н­ня ви­їхав до м. Чарджоу (Турк­мені­стан), учи­телював. Подальша доля неві­дома. За деякими даними, вліт­ку 1941 вступив добровольцем до Червоної армії. Реабіліт. 1989.

Завантажити статтю