КИЦЕ́НКО Микола Петрович (04. 12. 1921, с. Нижній Куркулак, нині Жовтневе Токмац. р-ну Запоріз. обл. — 10. 05. 1982, Запоріж­жя) — журналіст, крає­знавець, партійний і радянський діяч. Державні нагороди СРСР. Закін. ВПШ при ЦК КПУ (Київ, 1954). У 1939–46 — на службі в рад. армії; 1946–54 — на парт. і журналіст. роботах; 1954–57 — гол. ред. Запоріз. обл. комітету з питань радіомовле­н­ня і телебаче­н­ня; 1957–59 — нач. Запоріз. обл. упр. культури; 1959–62 — завідувач від­ділу пропаганди й агітації Запоріз. обкому КПУ; 1964–73 — за­ступник голови, 1973–82 — завідувач від­ділу праці Запоріз. облвиконкому; водночас 1966–73 — голова правлі­н­ня Запоріз. обл. організації Укр. товариства охорони памʼятників історії та культури. Зробив знач. внесок у збереже­н­ня та охорону памʼяток нац.-культур. спадщини. 1965, під час під­готовки до святкува­н­ня 200-річчя Запоріж­жя, разом із С. Кириченком ініціював роз­гляд у ЦК КПУ і РМ УРСР пита­н­ня про оголоше­н­ня о-ва Хортиця заповід­ником і створе­н­ня там козац. історико-культур. меморіалу, внаслідок чого ухвалено по­станову «Про увічне­н­ня памʼятних місць, звʼязаних з історією запорізького козацтва», якою о-в Хортиця оголошено держ. історико-культур. заповід­ником. На поч. 1970-х рр. в умовах держ. політ. кампанії боротьби з т. зв. укр. бурж. націоналізмом К. звинувачено в надмір. акцентуван­ні уваги на нац. пита­н­нях й 1973 звільнено з посади за­ступник голови Запоріз. облвиконкому. Автор історико-крає­знав. праць «Хортиця в героїці і легендах» (1967; 1972; 1991), «Запоріж­жя в бурях революцій» (1969; усі — Дні­пропетровськ). 1992 став першим лауреатом премії Д. Яворницького Всеукр. спілки крає­знавців.