Меттер Ізраїль Мойсейович

МЕ́Т­ТЕР Ізраїль Мойсе­йович (22. 09(05. 10). 1909, Харків — 07. 10. 1996, С.-Петербург) — прозаїк, драматург, сценарист. Навч. у євр. гімназії «Тарбут» (1917–20), на фіз.-мат. факультеті Харків. ІНО (1926–29, не закін.). 1929 пере­їхав до Ленін­града (нині С.-Петербург), де викладав математику. Перша публікація М. зʼявилася 1927 у харків. ж. «Нова генерація». 1935 у ж. «Литературный современ­ник» на­друк. біогр. повість «Конец детства» (окреме вид. — Мос­ква, 1936) — про устрій життя євр. родини, яка мешкала в Харкові. 1941–42, пере­буваючи у блокад. Ленін­граді, працював у радіокомітеті. У спів­­авт. з Л. Левіним написав пʼєси про рядових учасників 2-ї світової війни: «Наш кор­респондент» (1942), «Северное сияние» (1943), «Новое время» (1948). Кілька років був естрад. конферансьє — роз­ʼїзним фейлетоністом. У післявоєн­ні роки разом з О. Хазіним писав фейлетони та скетчі для артистів ленінгр. естради. Від 1950-х рр. він почав видавати свої оповіда­н­ня, від 1960-х рр. його публікували в ж. «Новый мир». М. — автор багатьох повістей і оповідань, в яких тонко пере­дав свої спо­стереже­н­ня про повсякден­не рад. життя: про вихова­н­ня, життя вчителів, психологію і побут жителів селищ і містечок. Особливою популярністю користувалися його твори про міліцію, в яких гол. були не події і гострота сюжету, а роз­кри­т­тя люд. характерів у драм. ситуаціях. За оповіда­н­нями «Сухарь» и «Алексей Иванович» знято к/ф «Це трапилося в міліції» (1963, реж. В. Азаров), а за повістю «Мухтар» (перша назва «Мурат») — к/ф «До мене, Мухтар» (1964, реж. С. Туманов). Серед ін. екранізацій — фільми «Поруч з нами» (1957, реж. А. Бергункер, спів­автор сценарію), «Лікаря викликали?» (1974, реж. В. Гаузер, за однойм. повістю), «Біда» (1977, реж. Д. Асанова, за оповіда­н­ням «Мать»). Най­значніший твір М. — роман «Пятый угол» (напис. 1958–66, опубл. 1989; пере­клад. багатьма мовами і від­знач. 1992 пре­стиж. премією ім. Ґ. Кавура в Італії як кращий худож. твір іноз. літ-ри). Назва книги символічна — на тюремно-табір. жарґоні «пʼятий кут» означає жорстоке поби­т­тя, крім того, це й доля євреїв, бо в рад. паспорті пʼятою графою була національність. З на­звою книги асоціюється сталін. держ. система з обожнюва­н­ням тирана, ре­пресіями, що породжують і під­силюють побут. антисемітизм. Повість «Родословная» (1992) — своєрід. під­сумок еволюції нац. самосві­домості в пере­будовні і пострад. роки. Той же біогр. матеріал, що й у повісті «Конец детства», осмислений з позиції соц.-істор. і нац. досвіду. М. виклав спогади про своїх предків, особливо не піклуючись про точність зображе­н­ня євр. звичаїв і традицій. Усе життя цурався офіційності, не мав посад, звань і нагород. Він помирав від голоду в блокад. Ленін­граді, але вижив завдяки тому, що з ним на радіо працювали О. Берг­гольц, М. Зощенко. Його двічі намагалися загнати в капкан органи КДБ, але М. вистояв, зберіг свою совість і право писати. Доносів було більш ніж до­статньо, але йому дивом вдалося уникнути арешту, можливо, допомогла репутація «міліцей.» письмен­ника. М. ви­ступив свідком захисту на процесі Й. Бродського, знущально засудженого до засла­н­ня за дармоїдство. На зборах письмен­ників у Ленін­граді за участі К. Симонова, присвяч. цькуван­ню М. Зощенка, був серед небагатьох, які аплодували М. Зощенку. Книги М. пере­кладені італ., іспан., нім., англ., польс., угор. та ін. мовами.

Завантажити статтю