Механіка гірських порід
МЕХА́НІКА ГІРСЬКИ́Х ПОРІ́Д — теоретична та прикладна дисципліна, одна з основоположних наук про Землю. Вивчає напружено-деформов. стан масиву гірських порід під час розроблення родовищ корис. копалин і проведення виробок різноманіт. призначення; фіз.-мех. властивості гірських порід і масивів з урахуванням твердої, рідкої та газоподіб. фаз, природ. напруженого стану для створення доціл. методів руйнування гірських порід, упр. гірським тиском і зрушенням, а також стійкістю оголення поверхонь. Тісно повʼязана з геологією інженерною, геотектонікою, гідродинамікою, геотех. механікою, механікою суціл. середовищ, фізикою гірських порід і гірн. процесів, фізикою твердого тіла, ймовірностей теорією та ін. суміж. наук. дисциплінами. Наук. апарат М. г. п. застосовують під час проектування підзем. споруд і для контролю їхнього стану, обґрунтування технології розробки родовищ. Серед гол. завдань — інж. класифікація гірських порід за мех. й гірн.-тех. характеристиками та розроблення способів і засобів їхнього випробування з метою визначення цих характеристик у лаборатор. і натур. умовах. Поглиблене вивчення властивостей гірських порід і масивів необхідні також для дослідж. і освоєння косміч. простору, прогнозування землетрусів, проектування геотехнол. способів розроблення корис. копалин, підзем. зберігання відходів виробництва, рідких і газоподіб. палив тощо. Термін «М. г. п.» у наук. обіг увів 1934 рос. учений П. Цимбаревич. Знач. внесок у її розвиток зробили й укр. науковці, зокрема академік АН СРСР і УРСР О. Динник, академік АН СРСР О. Терпигорев, В. Виноградов, В. Глушко, С. Гребьонкін, Ю. Заславський, А. Зорін, Г. Литвинський, Б. Усаченко, О. Шашенко. У становленні цієї гірн. науки в Україні брали участь рос. учені І. Баклашов, Б. Бокій, А. Борисов, М. Протодьяконов, Д. Ростовцев, В. Слєсарев та ін. Нині фахівців із М. г. п. готують у Нац. тех. університеті «Дніпров. політехніка», Донец. тех. університеті та ін. укр. ВНЗах.
Рекомендована література
Завантажити статтю
