Кичинський Анатолій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кичинський Анатолій Іванович

КИЧИ́НСЬКИЙ Анатолій Іванович (04. 04. 1950, с. Преображенка Чаплин. р-ну Херсон. обл.) – поет, перекладач, художник. Чл. НСПУ (1977), АУП (1997), почес. чл. НСХУ (2010). Літ. премії ім. П. Усенка (1982), ім. Б. Нечерди (2000). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2006) за зб. «Пролітаючи над листопадом» (2004) і «Танець вогню» (2005; обидві – Херсон). Закін. Херсон. пед. ін-т (1972), Вищі літ. курси при Літ. ін-ті у Москві (1981). Працював кор.-організатором Бюро пропаганди худож. літ-ри СПУ (1973–77), літ. консультантом при Херсон. орг-ції СПУ (1978–79), кер. Херсон. молодіж. літ. об’єднання (1983–88), гол. ред. г. «Гривна» (1994–96). Перший кер. Херсон. т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка (1989–90). Дебютував 1966. У творчості К. органічно поєднано традиц. і модерне, закоріненість у фольклорну стихію та вишуканість естета; синтезовано різноманітні мотиви й аспекти світ. поезії: неподоланого трагізму людського існування, долі сучас. мист-ва і митців, сенсу буття, взаємин людини та природи, єдності природ. й людського начал. К. належить до поетів тонкого та ерудов. асоціат. мислення, з рівною майстерністю володіє фольклор. інтонаціями, стилізаціями під нар. пісню, проникливою ліричністю, культурою класич. версифікації, поетикою філос. роздумів, модер. прийомами та формами. Крізь його доробок струменіють шевченків. мотиви (монолог «Тарас Шевченко. Автопортрет із свічкою», екфразис «Тарас Шевченко і діти-байгуші. Папір, сепія», мініатюри «На могилу Тараса Шевченка…», «Зібгалася калачиком душа…» та ін.). К. – майстер поем. ліро-епосу («Іспанська печаль», «Вишивання хрестиком») та балад. жанру («Балада врятованого вікна», «Концтабірна балада»), пісні («Накинь на плечі плащ…») і романсу («Золота моя жінко, золота моя муко…»). Сповнені драматизму граційні фольклорні стилізації («Вість», «Постіль») сусідять з верлібр. структурами, перейнятими тонким гумором і дотепністю («Рибний день», «Чорний гумор», «Пошитий у дурні»). Чимало віршів написано на межі поезії та живопи- су («Акварель», «Натюрморт», «Осінь. Гравюра на дереві»). Перекладає з рос. (Б. Пастернак, А. Тарковський), литов. (Ю. Марцинкявічус, С. Йонаускас), осетин. (Т. Хаджета) мов. Займається живописом, серед полотен – «Теплий місяць» (2006), «Осінній мотив» (2008), «Солоне озеро», «Невчасний сніг» (обидва – 2009).

Тв.: Вулиця закоханих дерев. К., 1976; Світло трави. Сф., 1979; Землі зелена кров. К., 1982; Листоноша – Земля. Сф., 1985; Дорога завдовжки в любов. К., 1988; Повторення непройденого. К., 1990; В гості до мами. К., 1991; Жива і скошена тече в мені трава. Хн., 1999; Бджола на піску. Хн., 2003; Срібна голка і нить золота. Хн., 2010.

Літ.: Гордасевич Г. Срібна голка і золота нитка // Дніпро. 1990. № 8; Мельник Я. Своє віконце у безкінечність // Сила вогню і слова. К., 1991; Немченко І. Лірична Шевченкіана Анатолія Кичинського // Другі Шевченків. читання, присвяч. 150-річчю «Заповіту» і 155-річчю «Кобзаря»: Мат. всеукр. наук.-практ. конф. Переяслав-Хмельницький, 1995; Каляка М. Кичинський Анатолій Іванович // Каляка М. Шевченко і Херсонщина: Історія, люди, долі. Хн., 1997; «Висока хвиля в серце заплива…» (Поетичний світ Анатолія Кичинського): Бібліогр. посіб. Хн., 2000; Голобородько Я. Рейтинг і талант: Поетична культура Анатолія Кичинського // Полюси інтелектуальної Таврії: Сучасні акценти таврієзнавства. Хн., 2000; Його ж. Мистецтво слова Анатолія Кичинського // Світ таврійських письменників: Імена, долі, твори. Хн., 2001; Яцюк Л. Подобатися лише поезії… // ЛУ. 2004, 19 лют.; Голобородько Я. Фольклорність, «прокласичність», модерність – бренд Анатолія Кичинського // Степ: Літ.-худож. альм. 2007. № 15; Немченко І. Кобзареві мотиви в творчості Анатолія Кичинського // Шевченкова офіра: Ст. та дослідж. К.; Хн., 2008; Загороднюк В. Спрага бджоли // Степ: Літ.-худож. альм. 2009. № 17; Базилевський В. Спіральний рух // ЛУ. 2010, 15 квіт.

І. В. Немченко

Стаття оновлена: 2013