МА́СЦЮХ Василь (03. 03. 1873, с. Нова Весь, нині Малопольс. воєводства, Польща — 12. 03. 1936, с. Ри­­манів-Здруй, нині Під­карп. воєводства, Польща, похов. у рідному селі) — церковний діяч УГКЦ. Доктор габіліт. із каноніч. права (1912). Закін. нар. школу й гімназію у м. Новий Сонч (нині Малопольс. воєводства). Ви­вчав богословʼя у Львові та Пере­мишлі (нині Польща), 1899 рукопоклад. на священика. 1903 здобув докторат з теології у Віден. університеті. Від­тоді — проф. церк. права Пере­мишл. духов. семінарії; водночас — нотар Пере­мишл. єпархіал. суду, референт Пере­мишл. єпис­коп. консисторії; від 1912 — приват-доцент каноніч. права Львів. університету. Спів­засн. Богослов. наук. товариства у Львові. З поч. 1-ї світової війни 1914 увʼяз­­нений австро-угор. владою у концтаборі Талергоф (побл. м. Ґрац, Австрія). Після звільне­н­ня від 1916 служив військ. капеланом у австро-угор. армії, 1918–19 був у полоні в Італії. Душпастирював у с. Велика Горожанка (нині Микол. р-ну Львів. обл.). 1934 папою Пієм ХІ при­знач. апостол. адміністратором ново­створ. окремої Апостол. Адміністрації Лемківщини. На цій посаді орієнтувався на побажа­н­ня уряду Польщі, що суперечило українофіл. діяльності Пере­мишл. єпархії на чолі з Й. Коциловсь­­ким, зокрема за М. у церквах було заборонено виконувати пісню-молитву «Боже великий, єдиний» (сл. О. Кониського, музика М. Лисенка), яку поляки вважали укр. гімном, а також практикувалося пере­селе­н­ня проукр. священиків за межі Адміністрації. Автор праці «Церковне право супруже» (Пере­мишль, 1910) та низки статей реліг. і лемків. тематики, обʼ­єд­наних під на­звою «Посла­н­ня до лемків».