Кишакевич Йосиф Маркелович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кишакевич Йосиф Маркелович

КИШАКЕ́ВИЧ Йосиф Маркелович (26. 10. 1872, м. Лежайськ, нині Польща – 18. 04. 1953, Львів) – композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог, церковний діяч УГКЦ. Чл. СК СРСР (1940). Закін. муз. школу у Перемишлі (1888; викл. Л. д’Арма Дітц), навч. у Львів. (1891–94), закін. Перемис. (1895) духовну семінарію. 1891 брав участь в орг-ції хору Перемис. «Боян», який очолив 1895. Водночас працював у 1-й і 2-й укр. чол. г-зіях та Руському ін-ті для дівчат. 1896 висвяч. і признач. катехитом Дівочої школи ім. Св. Схоластики на Засянні. 1898 очолював комісію зі складання статуту т-ва «Союз українських музик». 1901 першим серед композиторів Галичини дав автор. концерт. Відтоді – капелан австр. армії в м. Ярослав (нині Польща), після 1-ї світ. війни – Міського заг. шпиталю (до 1939), був обраний радником Митрополичої консисторії та чл. Богослов. наук. т-ва у Львові. Перші муз. твори написав ще в семінарії – «Молодість минула» (сл. Ю. Федьковича), музика до Служби Божої (обидва – 1892). У 1895–1902 створив акапел. твори «Де ж ти забарилось» (сл. У. Кравченко), «Могила» (сл. Б. Грінченка), «Рута» (сл. В. Масляка), кантати «Дума», «На вічну пам’ять І. Котляревському», «Тарасова ніч», «Гамалія» (усі – сл. Т. Шевченка), «Великі роковини» (сл. В. Масляка), баладу «Катерина» (сл. Т. Шевченка), цикл пісень до Служби Божої та драму «Лівія». 1902–19 написав гімни «Ой не нам в кайданах ходити» і «Не плакати нам», цикл військ. хорів «До бою», «Україна», «Гей вперед, за рідний край», «Ура – у бій», «Побідна пісня загрими», «Коли ми вмирали», «Спіть герої, спіть», кантати «Шевченкові» (сл. Лесі Українки), «Радуйся, мати», хор «Витай між нами, Христе, витай». 1923–32 створив цикли церк. пісень (видані у 20-ти зб. у Львові). 1937 написав світс. твори «Наша дума, наша пісня», «Заповіт» (обидва – сл. Т. Шевченка), «Хотіла б я піснею стати» (сл. Лесі Українки). Його музика до Служби Божої постійно звучала у всіх греко-катол. церквах Галичини. Перебування у Львові визначило новий напрям у діяльності К. як світс. композитора (переважали твори лірич. спрямування). Звертався до лірики О. Олеся, Х. Алчевської, Н. Лівицької-Холодної, К. Малицької, Лесі Українки. Його твори увійшли до репертуару «Бояна», чол. хору «Бандурист» (обидва – Львів). В останні роки життя знову писав церк. музику. Автор «Історії музики» (у 8-ми зошитах, не заверш.).

Тв.: Хорові твори. 2002; Духовні твори. 2003 (обидві – Львів).

Літ.: Гордієнко В. Композитор о. Йосиф Кишакевич: Біогр. нарис. Л., 1988; Бермес І. Йосиф Кишакевич – композитор і диригент // Дзвін. 1997. № 11–12; Кияновська Л. Творчість отця Йосипа Кишакевича. Л., 1997; Її ж. Творчість Йосипа Кишакевича і галицька музична культура першої половини ХХ ст. // Повернення культур. надбання України. Проблеми, завдання, перспективи: Мат. муз. спадщини. К., 1999. Вип. 13; Гордієнко В. Йосип Кишакевич – композитор і священик, Божий слуга і талановитий музикант // Музика. 2001. № 3.

Л. О. Кияновська

Стаття оновлена: 2013