Кишеньки - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кишеньки

КИШЕ́НЬКИ – село Кобеляцького району Полтавської області. Підпорядк. Світлогір. сільс. раді. Знаходиться на лівому березі Дніпра (Дніпродзержинського водосховища) та на правому березі дельти р. Ворскла, за 3 км від с. Світлогірське та за 45 км від залізнич. ст. Кобеляки. Пл. 2,39 км2. Насел. 243 особи (2001). Засн. на поч. 17 ст. козаками як укріплення для захисту пд. частини Лівобереж. України від нападів крим. і ногай. татар. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1657–1764 – сотенне м-ко (1657–61 та 1663–1764 – Полтав., 1661–63 – Кременчуц. полків). 1764 К. приєднані до Новорос. губ., від 1783 входили у Катеринослав. намісництво. Від 1803 – волосне м-ко Полтав. губ., перебувало у складі Кременчуц. і Кобеляц. пов. Наприкінці 19 ст. у К. було 475 дворів (3069 жит.), 3 православ. церкви, церк.-приход. уч-ще, 45 вітряних і 2 водяних млини, проводилося щорічно 3 ярмарки. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 10 осіб). Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. 1923–62 – райцентр. Кишеньків. р-н був створ. у складі Кременчуц. округу з пд. частини Кобеляц. пов. – Озер., Кишеньків., Орлиц. і більшої частини Сокіл. волостей (13 сільс. рад). Його пл. складала 800 квадрат. верст, насел. – 57 937 осіб. 1932–37 – у складі Харків., від 1937 – Полтав. обл. Наприкінці 1950-х рр. у К. мешкало 5 тис. осіб; працювали пром- і харчокомбінати, маслозавод, цегельня, 3 гранітні кар’єри; функціонували середня, восьмирічна та початк. школи, Будинок культури, кінотеатр, 2 б-ки, міжколгосп. будинок відпочинку. 1964 значну тер. села затоплено водами Дніпродзержин. водосховища. Нині у К. – клуб, фельдшер.-акушер. пункт. Серед видат. уродженців – громад.-політ. діяч І. Рудичів, фахівець у галузі механізації с. госп-ва М. Хоменко.

Н. Г. Хоменко

Стаття оновлена: 2013