МАТВІЄ́НКО Віктор Антонович (09. 11. 1948, Запоріж­жя — 29. 11. 2018, Київ) — футболіст (захисник), тренер. Майстер спорту між­народного класу (1975), заслужений майстер спорту СРСР (1975). Орден «За заслуги» 3-го (2004) та 2-го (2015) ступ. Закін. Київський ін­ститут фізичної культури (1976). Почав грати 1960 в ДЮСШ «Металург» (Запоріж­жя). Бронзовий призер 21-х Олімпійських ігор (м. Монреаль, Канада, 1976). Срібний призер чемпіонату Європи (Бельгія, 1972). Чемпіон СРСР (1971, 1974–75, 1977). Срібний призер чемпіонатів СРСР (1972–73, 1976). Володар Кубка СРСР (1974), Кубка володарів Кубків європ. країн (1975). Ви­ступав за команди «Металург» (Запоріж­жя, 1966–67, 1970), СКА (Одеса, 1968–69), «Динамо» (Київ, 1970–77), «Дні­про» (Дні­пропетровськ, нині Дні­про, 1978). Член збірної команди СРСР (1971–77, провів 21 матч). Тренери – В. Маслов, О. Севідов, В. Лобановський. У вищій лізі чемпіонатів СРСР провів 209 ігор (забив 8 голів), у Єврокубках — 33 гри. У списках 33 кращих футболістів СРСР — 5 разів (1971, 1973–76). Працював тренером команд «Авангард» (Рівне, 1980–82, 1985), «Орлента» (м. Луків, Польща, 1991–92), «Поді­л­ля» (Хмельницький, 1993), «Торпедо» (Запоріж­жя, 1993, 1997–98), «Буковина» (Чернівці, 1994), «Тилігул» (м. Тирасполь, Молдова, 1995), «Сталь» (м. Алчевськ Луган. обл., 2001–02). У 1986–90 та 1994–97 — старший тренер Федерації футболу України, у 2000-х рр. ін­спектував матчі команд 2-ї ліги.