Кищенко Олександр Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кищенко Олександр Михайлович

КИ́ЩЕНКО Олександр Михайлович (13. 05. 1933, с. Білий Колодязь Воронез. обл., РФ – 11. 11. 1997, м. Богучар Воронез. обл., похов. у Мінську) – художник монументально-декоративного мистецтва, живописець, педагог, письменник. Нар. художник Білорус. РСР (1991). Чл. СХ СРСР (1964). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1960; викл. В. Монастирський, Р. Сельський, І. Скобало). 1960–63 брав участь у створенні монум.-декор. панно у Києві. 1963–70 – викл. Білорус. театр.-худож. ін-ту (Мінськ). Учасник респ., всесоюз. та зарубіж. мист. виставок від 1961. Персон. – у Мінську (1984, посмертні – 1997, 2007), Воронежі (1996). Осн. галузі – монум. (мозаїка) і станк. живопис (пейзаж, натюрморт, психол. портрет, багатофігурна картина), ткацтво (гобелен). Для монум. творчості К. характерні ідейність, відчуття сучасності, пластичність. Гобелени відзначаються метафорич. символікою, цікавими кольор. та композиц. вирішенням. Окремі роботи зберігаються у Нац. худож. галереї Білорусі, Богучар. рай. істор.-краєзнав. музеї, ДГГ (Москва). К. встановлено пам’ятник на могилі; на будинку, де він жив, – мемор. дошку, Борисов. комбінату декор.-ужитк. мист-ва присвоєно його ім’я. 2001 відкрито Будинок-музей К. у м. Богучар.

Тв.: мозаїки – для Ін-ту фізіології та захисту рослин (1961, Київ), на фасаді готелю «Турист» (1973), «Жовтень» на адм. будинку на пл. Ювілейна (1975), панно «Місто-воїн», «Місто науки», «Місто культури», «Місто-будівельник» (усі – 1978, на торцях житл. будинків мікрорайону «Схід»); монум. розписи – у кінотеатрі «Маяк» (1969; усі – Мінськ), «Естафета поколінь» (1973, співавт.); живопис – «Художник І. Скобало» (1963), «Цирковий хлопчик» (1966), «Спогад» (1967), «Дівчина із соняшником» (1968), «Напередодні» (1970), «Комсомольці 1970-х рр.», «Вогонь батьків» (обидва – 1972), «Юність» (1976), «Гімн подвигу» (1977), «Син» (1978), «Мої сучасники» (1981), «Жінка» (1990-і рр.), «Композиція з соняшниками» (1995); гобелени – «Людина пізнає світ» (1970, співавт.; готель «Турист»), «Ангеліна» (1971), «Ранок. Пробудження», «Легенда про білоруських партизанів» (співавт.; обидва – 1972), «Музика» (1975, Мінське муз. уч-ще), «СРСР. Етапи боротьби й перемог» (1979, співавт.; Держ. премія Білорус. РСР, 1980), завіса для Держ. театру муз. комедії, «Вітчизна» (обидва – 1980), «Мій рідний край» (1981, співавт.; Музей Великої Вітчизн. війни, м. Богучар), завіса та гобелени «Білорусь», «Музика», «Космос», «Революція», «Піснярі», «Скорина» (усі – 1978–85; Держ. театр опери та балету Білорус. РСР), «Піснярі Білорусі» та «Гімн Визволення» (обидва – 1984–85; Білорус. театр ім. Я. Коласа, м. Вітебськ), «Чорнобиль» (1991), «Гобелен століття» (1996, Держ. премія Білорусі, 1997).

В. М. Лебедєва

Стаття оновлена: 2013