Матюшенко Борис Павлович

МАТЮШЕ́НКО Борис Павлович (02. 11. 1883, С.-Пе­тербург, за ін. даними — Київ — 25. 03. 1944, Прага)  — лікар-гігієніст, громадсько-політичний діяч. Доктор медицини (1912). Дійсний член НТШ (1931). Закін. мед. факультет Університету св. Володимира у Києві (1909). Працював лікарем. Від 1903 — чл. РУП, від 1905 — УСДРП. Під час 1-ї світової вій­ни — військ. лікар. За дорученням УЦР 1917 розпочав організацію служби охорони здоров’я в Україні, очолював Гол. мед.-сан. управу. Співорганізатор Всеукр. спілки лікарів (1917). За часів Української Держави — директор департаменту лікар. допомоги і шпитал. справ Міністерства нар. здоров’я й опікування. У грудні 1918 — лютому 1919 — Міністр нар. здо­­ров’я й опікування УНР. 1919 — чл. укр. делегації на Париз. мирній конф., очолив дипломат. місію УНР у Бельгії. У 1919–21 — голова Закордон. бюро Укр. Чер­­воного хреста. 1921 виїхав до Чехо-Словаччини. Був професор кафедри гігієни УВУ в Празі; викладав в Укр. госп. академії у Подєбрадах, де організував і очолив каф. соц. гігієни. Організатор і голова Спілки укр. лікарів у Чехо-Словаччині (1922–35), видавець і ред. її друк. органу «Українського медичного віст­ника» (1923–25). Співред. «Медичного латинсько-українського слов­ника» М. Галина (Прага, 1926; Детройт, 1969). Займався організацією укр. наук. з’їздів у Празі (1926, 1932). Сприяв наданню урядом Чехо-Словаччини фінанс. допомоги укр. лікарям та інституціям. Наукові дослідження: гігієна, охорона здоров’я, євгеніка.

Рекомендована література

1. Ортинський І. П’ятдесятиліття проф. д-ра мед. Бориса Матюшенка (1883–1933) // ЛВ. 1934. Ч. 1;
   Google Scholar Internet
2. Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття на їхні наукові школи: Біогр. нариси та бібліографія. Л., 2002;
   Google Scholar Internet
3. Пундій.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю