МАТЮШЕ́НКО Борис Па­влович (02. 11. 1883, С.-Пе­тербург, за ін. даними — Київ — 25. 03. 1944, Прага) — лікар-гігієніст, громадсько-політичний діяч. Доктор медицини (1912). Дійсний член НТШ (1931). Закін. мед. факультет Університету св. Володимира у Києві (1909). Працював лікарем. Від 1903 — чл. РУП, від 1905 — УСДРП. Під час 1-ї світової вій­ни — військ. лікар. За доруче­н­ням УЦР 1917 роз­почав організацію служби охорони здоровʼя в Україні, очолював Гол. мед.-сан. управу. Спів­організатор Всеукр. спілки лікарів (1917). За часів Української Держави — директор департаменту лікар. допомоги і шпитал. справ Міністерства нар. здоровʼя й опікува­н­ня. У грудні 1918 — лютому 1919 — Міністр нар. здо­­ровʼя й опікува­н­ня УНР. 1919 — чл. укр. делегації на Париз. мирній конф., очолив дипломат. місію УНР у Бельгії. У 1919–21 — голова Закордон. бюро Укр. Чер­­воного хреста. 1921 ви­їхав до Чехо-Словач­чини. Був професор кафедри гігієни УВУ в Празі; викладав в Укр. госп. академії у Подєбрадах, де організував і очолив каф. соц. гігієни. Організатор і голова Спілки укр. лікарів у Чехо-Словач­чині (1922–35), видавець і ред. її друк. органу «Українського медичного віст­ника» (1923–25). Спів­ред. «Медичного латинсько-українського слов­ника» М. Галина (Прага, 1926; Детройт, 1969). За­ймався організацією укр. наук. зʼ­їздів у Празі (1926, 1932). Сприяв на­дан­ню урядом Чехо-Словач­чини фінанс. допомоги укр. лікарям та ін­ституціям. Наукові дослідже­н­ня: гігієна, охорона здоровʼя, євгеніка.