Мафія

МА́ФІЯ (італ. maffia — таємна злочин­на організація; сваві­л­ля, самоправство) — таємна централізована злочин­но-терористична організація. Уперше виникла на о-ві Сицилія (Італія) у пізньому Середньовіч­чі як засіб боротьби з іноз. заво­йовниками. Починалася з невеликих зброй. формувань, які використовували латифундисти (див. Латифундія) для охорони своїх володінь. У 18–19 ст. від­булася консолідація та організац. оформле­н­ня М., внаслідок чого вона взяла під свій конт­роль практично увесь о-в, стягуючи платню з великих земле­­власників за захист їхніх урожаїв. На поч. 20 ст. назву «М.» пере­брали на себе деякі гангстер. організації в США. Нині так називають найбільш небезпечні й структуровані види організов. злочин­ності. Найві­доміші М. у світі — італ. (неаполітан.) «Камора», амер. «Коза ностра», япон. «Якудза», синґапур. «Тріада» та колумбій. «Картель». Роз­різняють М. класичну (стару) й сучасну (нову). Класична М. ґрунтувалася на родин. звʼязках (її основу становили «сімʼї»), без­умов. під­порядкуван­ні чл. М. її главі, круговій поруці, поділі тер. впливу. Кер-во М. пере­ходило від батька до сина, від старшого брата до молодшого, її діяльність характеризувалася нещадним терором, осн. засобами якого були шантаж, насильство, вбивство. М. виробила своєрідну систему «справедливості», засн. на складному морал. кодексі — омерті. Її суть полягає у від­мові від апеляції до офіц. влади та в ухилен­ні від спів­робітництва з нею при роз­слідуван­ні будь-яких злочинів. Після 2-ї світової вій­ни центр італ. М. пере­містився з сільс. місцевості до гол. міста Сицилії — Палермо. 1987 в Італії проведено суд над мафіозі, внаслідок якого засудж. 338 чл. сицилій. М. Від серед. 20 ст. М. активно залучають до політ. процесів: окремі політ. діячі використовують її у перед­вибор. кампаніях для залякува­н­ня своїх конкурентів, їхнього фіз. знище­н­ня, боротьби зі страйкуючими робітниками, впливу на проф­спілки. У 1960-х рр. на зміну класич. при­йшла сучасна М. з її високоорганізов. формами. Осн. сферами діяльності стали наркобізнес, викраде­н­ня людей, профес. про­ституція, фінанс. махінації, торгівля зброєю, «від­мива­н­ня грошей», одержаних злочин. шляхом. Сутність сучас. М. характеризують певні ознаки. Її діяльність має систем. характер, здійснюється у ви­гляді промислу, роз­рах. на тривалий час і має на меті одержа­н­ня високих прибутків, їй притаман­ні мобільність, при­стосува­н­ня до нових соц. умов, внаслідок чого змінюються не лише структура М., а й її гео­графія — вона набула між­нар. характеру. Злочин­ні угрупова­н­ня мафіоз. типу мають чітку організац.-управлін. структурованість: ієрарх. структуру типу «піраміда»; єдині для її чл. норми поведінки і від­повід­альності за їхнє поруше­н­ня; сталий, плановий, закон­спіров. характер злочин. діяльності; значні матеріал. ресурси. Важливе місце в діяльності М. від­ведене нейтралізації усіх форм соц. контролю, насамперед дій право­охорон. органів. Під­купом та викори­ста­н­ням можливостей влади М. забезпечує ухиля­н­ня своїх лідерів і чл. від кримінал. та ін. від­повід­альності, незакон­не пере­слідува­н­ня своїх конкурентів у бізнесі, політиці тощо. Діяльність М. чітко зорієнтована на по­стійне роз­шире­н­ня сфер свого впливу в екон. галузі. Поряд з нелегал. сферами бізнесу, що традиційно контролює М., під її вплив потрапляє дедалі більша частина легал. економіки, особливо її над­прибуткові галузі, сфера приватизації. Характерним є зроще­н­ня М. з офіц. владою через проникне­н­ня її чл. у політику, структури держ. апарату, сприя­н­ня корупції. Лідери М. або самі стають політиками чи посад. особами органів держ. влади, або через ін. політиків та пред­ставників влади в інтересах М. впливають на ви­значе­н­ня екон., соц., правової, між­нар. політики держави, на кадрову політику. Фактично М. намагається сформувати в державі паралельну, нелегал. владу, що, по­ступово роз­ростаючись, спочатку дублює, а потім пере­бирає на себе осн. функції держави. Нова М. володіє над­звичайно широким арсеналом засобів досягне­н­ня своїх цілей: крім традиц. кримінал. терору, до них додалися лобіюва­н­ня інтересів М. при прийнят­ті законів та ін. нормативно-правових актів, купівля і викори­ста­н­ня ЗМІ тощо. Для сучас. М. характерними є спроби на­да­н­ня її діяльності закон. ви­гляду, навʼязува­н­ня су­спільству шляхом викори­ста­н­ня осн. соц.-екон. ін­ститутів системи влас. цін­ностей, героїзації своїх лідерів. Президентство В. Януковича в Україні можна охарактеризувати як функціонува­н­ня високоорганізов. форми М. 2010 мало місце системне проникне­н­ня пред­ставників злочин. організації в органи держ. влади (зокрема й на найвищі держ. посади), встановле­н­ня контролю над парламентом, виконавчою та судовою владою з подальшим під­порядкува­н­ням їхньої діяльності цілям цієї злочин. організації. У 2010–13 Президент України В. Янукович узурпував держ. владу та використовував її з корисливою та ін. протиправ. метою. Цей період характеризувався мас­штаб. роз­кра­да­н­нями держ. коштів, тотал. пошире­н­ням корупції, масовим поруше­н­ням кон­ституц. прав людини і громадянина, роз­правою з політ. опонентами, незакон. кримінал. пере­слідува­н­нями неугодних громад. та політ. діячів, згорта­н­ням свободи слова, пере­творе­н­ням право­охорон. органів у ре­пресив. апарат тощо.

Завантажити статтю