МАХ Петро Петрович (псевд.: П. Ор­­ленко, М. Петренко, П. Петрович; 25. 05. 1934, с. Корхів Білгорай. пов. Люблін. воєводства, Польща — 17. 03. 2011, Луцьк) — поет-пісняр, прозаїк, публіцист. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Член НСПУ (1963). Закін. Львівський університет (1957). Від 1956 працював у ред. обл. г. «Радянська Волинь». У січні 1964 звільн. з роботи та пере­слідув. офіц. владою. Тривалий час друкувався під псевд. 1965–67 — виїз. ред. видавництва «Каменяр» по Волин. та Рівнен. областях; 1975–80 — керівник Товариства книголюбів Волині; 1980–89 — голова Волин. організації СПУ; від 1989 — голова кра­йової організації «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Перші твори друкував на сторінках львів. преси. Автор поет., проз. та публіцист. книг. У них — тонка лірика, волин. природа, незлам. дух борця за рідне слово, за волю України. М. від конкрет. зорово-слух. асоціацій йшов до ускладне­н­ня образів, до мас­штабності мисле­н­ня, по­глиблював органічність викори­ста­н­ня фольклору, сміливо синтезував реаліст. й романтичне, творив числен­ні неологізми. У спів­праці з композиторами А. Пашкевичем, В. Герасимчуком, Б. Янівським, В. Мареничем та ін. створив низку популяр. пісень, зокрема «Ожини», «Сон-трава», «Вишивала мати зозуленьку…», «Питала мати в далини…», «Лесина казка», «Тополя», «Сповідь Сивого Клена», «Айстри осін­ні», «На білих крилах рушників», «Журавлина». У його твор. доробку також сценарії т/ф — «Земля Світ-озера», «Синій льон», «Лесин дивосвіт». Друкувався в антологіях укр. поезії в Польщі, Румунії, Болгарії, Словач­чині, Азербайджані. Окремі твори пере­кладено білорус., польс., нім., груз., рос. мовами. 2012 від­крито мемор. дошку па­­мʼяті М. на фасаді Луцької спеціалізов. школи № 1, де він навч., у кабінеті української мови роз­міщено музейну екс­позицію, присвяч. літ. спадщині поета.