Махал Ян-Гануш

Визначення і загальна характеристика

МА́ХАЛ Ян-Гануш (Máchal Jan Hanuš; 25. 10. 1855, с. Нові Двори побл. м. Мілевско, нині Чехія — 03. 11. 1939, Прага) — чеський славіст, історик літератури. Доктор філософії (1887), член-кореспондент АН СРСР (1924). Член Чехословац. АН, Слов’ян. інституту в Празі, НТШ у Львові. Навч. (від 1881) в університетах Відня й Праги. Від 1901 — проф. слов’ян. літ-р Карлового університету в Празі, в якому виховав ціле покоління славістів, серед яких були й українці. Досліджував слов’ян. міфологію, фольклористику й порівнял. історію слов’ян. літ-р, слов’ян. взаємозв’язки — розвідки «Nákres slovanského bájesloví» (1891), «О bohatýrském epose slovanském» (1894), «O českém románu novo­­dobém» (1902), «Bájesloví slovan­­ské» (1907), «Boje o nové směry v české literatuře» (1926) тощо. Осн. праця М. — «Slovanská litera­­tura» у 3-х т. (1922, 1925, 1929), де належне місце відведено укр. літ-рі. У зб. «Slovanstvo. Obraz jeho minulosti a přítomnosti» (1912) опуб­лікував ст. «Maloruská literatura», у серії «Discover Ukrajina» — кн. «Taras Ševčenko» (1919), в якій високо оцінив укр. поета, зокрема його поему «Сон». Чимало уваги творчості Т. Шевченка М. приділив і в кн. «Velicí spisovatelé ruští a ukrajinští» (1924). Виступив з промовою на шевченків. вечорі в Празі (1914). Усі зазначені книги видані в Празі.

Завантажити статтю