МАХНОВЕ́ЦЬ Леонід Єфремович (31. 05. 1919, с. Озера, нині Бородян. р-ну Київ. обл. — 19. 01. 1993, Київ) — літературо­знавець, археолог, пере­кладач. Доктор філологічних наук (1966). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1990). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Закін. Київський університет (1947). Працював н. с. Держ. музею Т. Шевченка, Ін­ститутів літ-ри (1955–73, звільн. за звинуваче­н­ням в анти­історизмі) та археології (1975–85) АН УРСР у Києві. Досліджував давню укр. літературу, писав про творчість Т. Шевченка, І. Франка та ін. Спів­автор вид. «Історія української літератури» (т. 1–2, 1967), укладач біо­бібліогр. словника «Українські письмен­ники» (т. 1, 1960), упорядник зб. «Давній український гумор і сатира» (1959), «Українські інтермедії XVIІ–XVIII ст.» (1960). Пере­клав з давньорус. сучас. українською мовою «Слово о полку Ігоревім» (1950; опубл. 1967, 1972, 1983) і «Літопис руський» (1989). Метод М., за­стосований під час перекл. остан­нього, від­повід­ає най­при­скіпливішим вимогам сучас. текс­тології. Він здійснив перекл. коментований, з наук.-філол. і документально точною рекон­струкцією текс­ту, до нього уклав детал. покажчики (імен­но-осо­бо­вий, геогр.-археол.-етногр.), генеалог. таблиці, карти та топогр. плани. Усі за­знач. книги на­­­друк. у Києві.