МАЦЕ́НКО Павло Пилипович (24. 12. 1897, слобода Кириківка Охтир. пов. Харків. губ., нині смт Великописарів. р-ну Сум. обл. — 08. 03. 1991, м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — музико­знавець, композитор, диригент, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1932), член-кореспондент ВУАН. Навч. у Пастир.-Місіонер. духов. школі у Сумах (1918–19), школі драм.-сцен. мистецтва (викл. Я. Мамонтов), закін. Укр. вищий пед. ін­ститут у Празі (1928). Під час 1-ї світової вій­ни воював у рос. армії, від 1918 — в Армії УНР. Від 1920 лікувався від тифу на о-ві Кіпр; від 1923 мешкав у Болгарії, де керував хорами; від 1924 — диригент Укр. академ. хору в Празі; 1929–31 — диригент церк. хору греко-катол. церкви св. Варвари у Відні; від 1936 — у Канаді, де керував хором Нар. дому, 1941 разом з О. Кошицем організував диригент.-вчител. курси, які готували кер. хорів для укр. громад у різних провінціях Канади, а також для країн Пн. та Пд. Америки. Від 1956 викладав у Коледжі св. Андрія при Манітоб. університеті; 1958–61 — ректор Ін­ституту св. Івана в Едмонтоні; 1963–72 — проф. музики Коледжу св. Володимира у Роблині (провінція Манітоба); водночас працював у Центрі українців Канади, був секр. Осередку укр. культури й освіти у Він­ніпезі. Серед творів — «Пов­на служба Божа» (1948), «Колядки і щедрівки» (1952), «Прокимени недільні» (1970), «Українські канти» (1981). Автор нарисів про Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, М. Гайворонського, Б. Кудрика та ін. Особистий архів М. зберігається в Осередку укр. культури й освіти у Він­ніпезі.