Маяковський Володимир Володимирович
МАЯКО́ВСЬКИЙ Володимир Володимирович (07(19). 07. 1893, с. Багдаті Кутаїс. губ., нині місто, Грузія — 14. 04. 1930, Москва) — російський поет, художник, кіноактор українського походження. За визнанням самого поета: «Три разных истока во мне речевых: / Я — не из кацапов-разинь. / Я — дедом казак, другим — сечевик, / а по рожденью грузин» («Нашему юношеству», 1927). Родина батька походила від козаків с. Маяки на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина), мати поета — Олександра Павленко — уродженка козачої станиці Тернівка Ставропол. (за ін. даними — Херсон.) губ., дочка українця, штабс-капітана Олексія Павленка. У родині побутували рос., грузин. та української мови і пісні. З дитинства захоплювався творами М. Гоголя і Т. Шевченка. Навч. у гімназіях Кутаїсі (від 1902) та Москви (від 1906), Моск. училищі живопису, скульптури та архітектури (1911–14; відрах. за активну політ. діяльність). Брав участь у рев. русі, тричі був заарешт. (1908 та двічі — 1909). Друкуватися почав 1912, формально належав до футуристів. 1912–14 тричі приїздив в Україну з літ. виступами (Херсон, Київ, Одеса, Миколаїв). 1914–15 написав поему «Облако в штанах», яка стала чи не найголовнішим твором М., що одночасно змальовував кохання, революцію, релігію, мистецтво. Поет навмисне використовував у поемі мову вулиць та довгі конструкції, аби викрити зідеалізовані та зромантизов. поняття поезії. Засудивши грабіжниц. сутність 1-ї світової війни (вірші 1915–16), почав оспівувати рев. оновлення світу («Ода революции», «Левый марш»; обидва — 1918). У 1919–22 як поет і художник-плакатист співпрацював в «Окнах РОСТА». 1923–25 очолював літ. групу «ЛЕФ» («Левый фронт») та однойм. журнал, 1927–28 — ж. «Новый ЛЕФ», у лютому 1930 вступив до Рос. асоц. пролетар. письменників (РАПП). 1919 вийшла поема «150 000 000» — гімн світ. революції. Захоплення гаслами світ. революції, диктатури пролетаріату часом набувало у письменника фанатич. характеру, об’єктивно слугувало тоталітар. системі, культові особи (поема «IV Интернационал», 1922; вірші «Домой!», 1925; «Письмо писателя Владимира Владимировича Маяковского писателю Алексею Максимовичу Горькому», 1926; вірші проти патріарха Тихона, віршов. відгуки на політ. процеси тощо). М. не користувався каноніч. віршов. розмірами, у вільному акцент. вірші «драбинкою» відкривав незнані можливості, де традиц. рівномірні чергування наголошених і ненаголошених складів, наспівність поступаються гучноголоссю оратор. мови («вигуку — замість наспіву»). Такий вірш давав змогу оновити словник, розширити розмовні інтонації, вмістив усе нове, що несла із собою епоха рев. ломки. Негативно на М. вплинуло захвалювання, прикрашування, що склалося у «маяковськознавстві» після відомої резолюції Й. Сталіна («…был и остается лучшим, талантливейшим… безразличие к его памяти и его произведениям — преступление»). У творчості М. 1920-х pp. переважають різноманітні жанр. форми сатири, політ., агіт. вірша, які він нерідко піднімав до високого худож. рівня. Колоритні образи комедій «Клоп» (1928), «Баня» (1929), шаржов. типи бюрократів, підлабузників, хабарників, демагогів у числен. сатир. віршах («Прозаседавшиеся», 1922, та ін.) не втратили і донині викривал. сили. У незрілому рад. мист. колі М. був солідною фігурою. Він навіть мав привілей вільно пересуватися світом, подорожував Великою Британією, Німеччиною, Латвією, США, Мексикою, Кубою, що відобразив, зокрема, у нарисі «Мое открытие Америки» (1925). Від 1924 майже щорічно бував в Україні, ставлення до якої було в М. різним — з шаною і симпатією або, іноді, з виявами великодерж. шовінізму; виступав у Києві, оспівав його в однойм. вірші (1924), Харкові, Одесі, Дніпропетровську (нині Дніпро), Донецьку, Полтаві, Житомирі та ін. містах, у Криму. У вірші «Долг Украине» (1926) закликав росіян шанобливо ставитися до українців, вивчити їхню мову — «величаву і просту», а також використав фразу, що згодом стала крилатою «товарищ москаль, на Украину шуток не скаль...». Присвятив Україні теплі рядки у віршах «Нашему юношеству» (1927), «Три тысячи и три сестры» (1928) та ін. М. Бажан образно говорив про те, що, і не розміщуючи рядків «драбинкою М.», поети піднімалися цією драбинкою до того відчуття слова, лексики, образу, епітетів, до того строю почуттів і пристрастей, якими горів М. («Правда», 1940, 14 квітня). Упродовж 1918–19 М. зіграв гол. ролі в худож кінофільмах за влас. сценаріями: «Той, що не для грошей народився» (перенес. на рос. ґрунт «Мартін Іден» Дж. Лондона), «Панночка і хуліган» (переробка роману «Вчителька робітників» Е. де Амічіса) та «Закута фільмою» (фантаст. кіноп’єса). Створив 8 сценаріїв для Всеукр. фотокіноуправління, за двома з яких поставлено кінофільми: «Троє» («Діти») на Ялтин. (1927) та «Декабрюхов і Октябрюхов» на Одес. (1928) кіностудіях. Цікавився творчістю П. Тичини і В. Сосюри. Укр. театри ставили п’єси М. «Баня», «Клоп», «Містерія-Буфф». Окремі його твори українською мовою переклали М. Семенко, М. Вороний, М. Бажан, П. Воронько, С. Голованівський, Є. Дроб’язко, Р. Лубківський, Л. Первомайський, Остап Вишня, Л. Дмитерко, Д. Павличко, О. Астаф’єв, А. Гризун, І. Яворський, М. Лукаш та ін. Свої твори М. присвятили В. Сосюра, М. Рильський, Л. Костенко, Д. Павличко, І. Драч, В. Коломієць, Ф. Мицик, М. Терещенко, І. Гончаренко, С. Голованівський та ін. На тексти М. бл. 200 рад. композиторів (Г. Верьовка, А. Ешпай, А. Караманов, К. Лістов, В. Мураделі, Д. Покрас, Г. Свиридов, М. Таривердієв, Д. Тухманов, В. Шаїнський, Д. Шостакович та ін.) написали понад 400 творів різних жанрів (опери, балети, ораторії, кантати, марші, пісні), а також музику до театр. вистав, кінофільмів, радіо-п’єс і телевистав. М. присвячено низку фільмів, зокрема «Світло над Росією», «Вони знали Маяковського», «Маяковський починався так». Особистість М., суперечлива як у творчості, так і в інтим. та громад.-політ. плані, була оповита легендами ще за його життя. Після смерті М. упродовж багатьох десятиліть точилися дискусії щодо її причин і відносно самого факту самогубства поета. За результатами останніх у часі розслідувань і експертиз визнано, що передсмерт. лист М. був написаний його рукою, вистрілив собі в серце він сам; причин для цього було більше ніж достатньо (цькування поета з боку раппівців; розчарування в політиці партії, постій. нагляд ГПУ, агентами якого були особи з найближчого його оточення; складні стосунки з коханками тощо). Іменем М. названо проспект у Києві, вулиці у Донецьку, Запоріжжі, Одесі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Полное собрание сочинений. Т. 1–12. Москва, 1934–38; 1939–49; Т. 1–13. 1955–61; Стихотворения. Сф., 1948; Крымская кузница: Стихи о Крыме. Сф., 1979; Нате!: Стихотворения. Поэмы. Х., 2006; Стихотворения и поэмы. Д., 2008; укр. перекл. — Вибране. К., 1936; 1949; На весь голос. К., 1946; 1963; 1969; Вірші про закордон. К., 1950; Добре. К., 1951; 150 000 000. К., 1951; Вибрані твори. Т. 1–3. К., 1953; Про Америку: Вірші, нариси. К., 1953; Про погань. К., 1953; Як робити вірші. К., 1953; Два опіуми. К., 1955; 1957; Ода революції: Поезії К., 1968; Поезії. К., 1973; Борг Україні // Слов’ян. ліра. К., 1983.
Рекомендована література
- Коротков Л. Маяковский и Крым. Сф., 1940;
- Тростянецький А. Маяковський і Україна. К., 1946;
- Його ж. Маяковський і українська радянська поезія. К., 1952;
- Ланина В. Крым Маяковского. Сф., 1954;
- Вортман С., Нагорська В. Маяковський і Україна: Короткий анотов. бібліогр. покажч. О., 1955;
- Маяковський і Україна: Зб. ст. К., 1958;
- Ружина В. Україна в творчості Маяковського // Жовтень. 1958. № 7;
- Вишеславський Л. Маяковський серед нас. К., 1960;
- Савенко В. С. Поэзия В. Маяковского для детей. К., 1961;
- Бажан М. Живий з живими // Бажан М. Люди. Книги. Дати. К., 1962;
- Гельфандбейн Г. М. Маяковский в Харькове. Х., 1963;
- Маяковская Л. В. О Владимире Маяковском. Из воспоминаний сестры. Москва, 1965;
- Толстов Е. П. Сатирические жанры в творчестве Маяковского. Уж., 1972;
- Левченко М. О. Живий серед живих (В. Маяковський та його українські зв’язки). К., 1973;
- Перцов В. Маяковский. Жизнь и творчество. Т. 1–3. Москва, 1976;
- Сербин П. К. Изучение творчества В. Маяковского. К., 1976;
- Щербак А. І. Кіноспадщина, прочитана сьогодні: Питання кіно в творчості М. Горького і В. Маяковського. К., 1976;
- Никольская Л. Н. Человек и время в художественной концепции Маяковского. Л., 1983;
- Бебутов Г. В. Маяковский встречает век двадцать первый. Статьи. Воспоминания. Тбилиси, 1984;
- Свербилова Т. Комедии В. В. Маяковского и современная советская драматургия. К., 1987;
- Харьков М. Г. Владимир Маяковский. В., 1998;
- Евдокимов Н. А. Владимир Маяковский: триумф и трагедия поэта. Лг., 2000;
- Оптов Г. А. Три часа у Лили Брик: Записки писателя // Оптов Г. А. Собрание сочинений: В 5 т. Т. 2. Мариуполь, 2000;
- Чабан М. Великі у Катеринославі–Дніпропетровську // Минуле і сучасне Дніпропетровська. Дн., 2001;
- Шевченко В. За хрестоматійним глянцем // ЛУ. 2003, 17 лип.;
- Гризун А. Неприкаяний син України // Київ. 2005. № 3;
- 2006. № 5;
- Меженко Ю. С. 60 знаменитых писателей: Судьба и творчество. Д., 2006;
- Кирилюк В. О. Любов славетних письменників у листах і в житті. К., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
