Медвідь В’ячеслав Григорович — Енциклопедія Сучасної України

Медвідь В’ячеслав Григорович

МЕДВІ́ДЬ В’ячеслав Григорович (23. 02. 1951, с. Кодня Житомир. р-ну Житомир. обл.) – прозаїк, есеїст. Чл. НСПУ (1982). Засл. діяч мист-в України (2005). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2003). Премія ім. Є. Бачинського «У свічаді слова» (1997). Закін. Київ. ін-т культури (1972). Працював методистом Закарп. обл. б-ки для дітей (Ужгород, 1972–75), зав. відділу комплектування шкіл. б-к Київ. бібколектора «Київкниготоргу», ред. серії «Романи і повісті» вид-ва «Дніпро» (1981–88); у 1988–96 – на твор. роботі; від 1996 – ст. н. с. лаб. народознавства Укр. центру культур. досліджень Мін-ва культури і мист-в. Заст. голови НСПУ (2002–06). Автор кн. прози «Розмова» (1981), «Заманка» (1984; обидві – Київ), «Льох» (1999), «Лови» (2005; обидві – Львів), романів «Таємне сватання» (1987; 1990 – рос. мовою), «Збирачі каміння» (1989), «Кров по соломі» (2001; усі – Київ), кн. щоденників, есе, мемуарів «Pro domo sua» (К., 1999), «Тоталітарні пси свободи» (Кр., 2009), «Без гніву і пристрасті» (2009), поет. зб. «Нappy nation, або Сповідування архітектури» (2002; обидві – Київ). Упорядкував автор. антологію «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (1995), переклав із рос. мови роман «Різьблені віконниці» Б. Можаєва (1988; обидва – Київ). Творчості М. притаманний оригінал. стиль і нетипова світоглядність. На основі автобіографізму створює своєрід. епос. міф, у якому основою проблеми роду та родини є віра у невмирущість людини. Почавши з книг новел і коротких романів, де репрезентовано мовлення і характер його земляків-житомирян, уже в своєму романі «Кров по соломі» (2001) виходить у вимір осмислення укр. людини як всесвіт. явища. Проза М., незважаючи на її стильову та структурну ускладненість, є рідкісним в сучас. літ-рі феноменом підсвідомого, з’ясовує потаємні коди нац. буттєіснування, промовляє про людину внутр. мовою самої людини.

Літ.: Шкляр В. Розмова // Дніпро. 1982. № 6; Сулима М. Дафніс у куфайці // Post-Поступ. 1993, 22–28 черв.; Квіт С. Шлях до Кодні // Укр. пробл. 1997. № 2; Бондар-Терещенко І. Впроти ночі до вітру // Кур’єр Кривбасу. 2001. № 136; Якубовська М. …Сльозою покриє свій сміх // ЛУ. 2003, 11 груд.; Харченко А. Щоденник В’ячеслава Медведя в силовому полі українського модернізму // СіЧ. 2006. № 7; Харчук Р. В’ячеслав Медвідь – «бібліотекар, який пише без початку і кінця» // Сучасна укр. проза: постмодер. період. К., 2011.

Статтю оновлено: 2018
Цитувати статтю
С. М. Квіт . Медвідь В’ячеслав Григорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=67402 (дата звернення: 28.02.2021).