Мікродобрива | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мікродобрива


Мікродобрива

МІКРОДО́БРИВА – речовини, що містять мікро­елементи (Mo, Zn, Fe, Co, Mn, Cu, I, В та інші), необхідні живим організмам в невеликих кількостях. Їхня структурно-функціонал. роль є значною внаслідок участі мікроелементів у процесах обміну речовин та енергії в біол. (мікроорганізми, рослини, тварини, людина) та біокос. (ґрунт, мул, кора вивітрювання; мор., річк. та озерна води тощо) системах. М. поділяють на бор­ні (борна кислота H3BO3 (містить 17,3 % В) і гідратовані натрієві солі тетрабор. кислоти: декагід­рат (бура) Na2B4O7∙10H2O (11 % В) і пентагідрат Na2B4O7∙5H2O, містить 15 % В); борнодатолітове борошно, борацити (2Mg∙B2O3∙H2O), (CaO∙MgO∙3B2O3∙6H2O) осаджений борат магнію, або бормагнієве добриво (негігроскопіч. порошок, що містить 3 % В і 14 % Mg, який одержують під час вироб-ва борної кислоти), боратові шлами тощо); мідні (сульфат міді CuSO4∙5H2O, 25 % Cu; мідні шлаки – відходи сірчанокислот. і паперово-целюлоз. ви­роб-ва (піритні недогарки); марган­цеві (сірчанокислий марганець MnSO4 (21–24 % Mn) та його суміш із тех. тальком; солі марганцю (ІІ) – хлориди і карбонати; марганц. шлаки); молібденові (молібдат амонію (NH4)2MoO4 (52 % Мо), рідке молібденове добриво Молібіон із вмістом Мо 8 %); цинкові (сульфат цинку ZnSO4∙7H2O); кобальтвмісні (хлорид і суль­фат кобальту; шлаки електроламп. вироб-ва, що містять ко­бальт); залізовмісні (комп­лексонати заліза із масовою долею заліза 10–17 %; хелатовані поліфункціональні М., що містять Fe до 6 %); відходи пром-сті із вмістом цього елемента) та ін., а також полімікродобрива, в складі яких два і більше мікроелементів. Таким чином, як М. використовують солі неорган. кислот та їхні роз­чини, відходи пром-сті (шлами, шлаки, відпрацьовані каталізатори; фрити – сплави солей зі склом тощо), комплексонати металів та ін. речовини, що містять мікроелементи та характеризуються високою біол. активністю, що обумовлена на­яв­ніс­тю у складі комплексонатів фраг­ментів амінокислот. Найбільш ефектив. формами мікроелементів є хелати Fe, Zn, Cu, B, Mo, Co тощо та ін. сполуки в складі орган. молекул (боретаноламін та ін.) для забезпечення високої рухомості мікроелементів у системі ґрунт-рослина. Найпоширенішими комплексоутворювачами є імінодиацетатна (ІДА), імінодибурштинова (ІДБ), етилендиамінтетраацетатна (ЕДТА), диетилентриамінпентаацетатна (ДТПА), оксиетилендендифосфонова (ОЕДФ), нітрилтриметиленфосфорна (НТФ), лігнінполікарбоксилова (ЛПК), етилендиаміндигідро­кситетраметилфенілацетатна (ЕДДГМА) та ін. орган. кислоти. Під час вироб-ва М. ураховують хім. властивості та якість хелатуючого агента, що визначають особливості та ступінь засвоєння мікроелементів рослиною. Зокрема, на основі ЕДТА та її комплексів з ін. орган. кислотами виробляють хелати Fe, Mn, Zn, Cu, Co, які стійкі за умов рН < 8 і тому піддаються гідролізу та мікробіол. розкладу, мають відносно невелику вартість. ДТПА є поширеним комплексоутворювачем для Fe (ефективно діє в інтервалі рН 2–7). ОЕДФ – універсал. комплексоутворювач (зокрема для Мо і В), який дозволяє одержувати стабіл. індивід. хелати металів та їхні композиції за рН 4,5–11, стійкі до дії мікроорганізмів ґрунту. Також є чутливими до дії солей кальцію, який легко заміщує катіони заліза, міді та цинку в складі комплексонату. ОЕДФ є основою М. наук.-вироб. центру «Реаком» (Дніпро). Нові комплексоутворювачі мають ще ширший інтервал стабільності рН 3,5–12. Комплексні М. тривалий час переміщуються у рослинах, біо­логічно розкладаються в ґрунті протягом місяця. Серед переваг використання хелат. форми мікроелементів – висока ефективність; значно менші (на порядок) витрати мікроелементів порівняно з мінерал. солями; слабке поглинання ґрунтом; можливість змішування із засобами захисту рослин. М. у такій формі слід застосовувати переважно для коригування мінерал. живлення рослин із урахуванням обмеж. інтервалу рН для окремих хелатів, що значно впливає на їхню ефективність у ґрунтах із слаболуж. реакцією. За фіз. станом хелатні М. поділяють на рідкі (вміст мікроелементів 2–6 %) та сухі кристал. і порошкоподібні (вміст мікроелементів 6–15 %). За складом розрізняють: власне хелатні М., монохелати мікроелементів – хелати заліза, міді, цинку, молібдену, бору тощо, що застосовують у випадках дефіциту певного елемента у ґрунті чи ґрунтосуміші, коригування складу пожив. розчину за крапел. поливу та збагачення мінерал. добрив і тукосумішей; комплексні хелатні М., що містять композицію мікроелементів у певній пропор­ції і застосовуються для передпосів. обробки насіння, позакорен. підживлення та ін. цілей; комплексні добрива з додаванням хелат. М., які застосовують для передпосів. внесення, корен. і позакорен. підживлень, фертигації тощо. Серед них виокремлюють: комплексні добрива, збагачені деякими мікро­елементами; комплексні добри­ва з додаванням композиції мікроелементів; М.-стимулятори росту – препарати, що містять разом із мікроелементами в хелат. формі біологічно активні речовини: М. на основі біол. актив. природ. хелатів, гумітів; М. з додаванням стимуляторів росту, ферментів, амінокислот, полісахаридів природ. і штуч. походження. Комплексні хелатні М., що містять композицію мікроелементів, розробляють переважно під окремі с.-г. культури (зернові, зернобобові, буряки, кукурудза, картопля, соняшник, огірки, томати, виноград, садово-городні культури й квіти) з урахуванням їхніх вимог до мікроелемент. живлення у крит. фази розвитку та ґрунт.-клімат. умов країни. Під час вироб-ва М. розчиняють солі неорган. кислот у воді або вводять добавки порошкоподіб. чи рідких компонентів у макродобрива (азотні, фосфорні, калійні). Нині застосовують переважно багатокомпонентні суміші мікроелементів у формі комплексонатів, рідкі комплексні добрива з додаванням мікроелементів та збагачені на мікроелементи мінерал. добрива (зокрема добавки бору до гранульов. суперфосфату) і тукосуміші, що містять до 11 % В; 16,0 % Fe; 4,6 % Zn; 6,4 % Cu; 15,3 % Mn; 4,0 % Mo тощо. Використання М. забезпечує підвищення ефективності дії мінерал. добрив на 10–12 %. Способи застосування М.: внесення в ґрунт у складі макродобрив, оброблення розчинами мікроелементів насіння й рослин під час позакорен. підживлення (окремо чи разом із засобами захисту рослин) і передпосів. намочування разом із протруювачами; оброблення розчинами в складі бакових сумішей у теплицях і системах краплин. зрошення для позакорен. підживлення рослин і гідропоніки.

Літ.: Власюк П. А. Физиологические функции микроэлементов и их топография в живых организмах // Применение микроэлементов в сельском хозяйстве. К., 1965; Каталымов М. В. Микроэлементы и микроудобрения. Москва; Ленинград, 1965; Пейве Я. В. Агрохимия и биохимия микроэлементов: Избр. тр. Москва, 1980; Панников В. Д., Минеев В. Г. Почва, климат, удобрение и урожай. 2-е изд. Москва, 1987; Федюшкин Б. Ф. Минеральные удобрения с микроэлементами: технология и применение. Ленинград, 1989; Фатеев А. И. Основы применения микроудобрений. Х., 2005; Булы- гин С. Ю., Демишев Л. Ф., Доронин В. А. и др. Микроэлементы в сельском хозяйстве. 3-е изд. Дн., 2007; Добрива: Довід. Х., 2011; Фатєєв А. І. Застосування мікродобрив у Харківській області. Х., 2017.

Статтю оновлено: 2019