Мікроорганізми | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мікроорганізми


Мікроорганізми

МІКРООРГАНІ́ЗМИ (від мікро... та франц. organisme) – мікроскопічні, не видимі неозброєним оком одно- (археї, мікоплазми, рикетсії, бактерії, актиноміцети, синьо-зелені водорості) або багатоклітинні (дріжджі, гриби, водорості та найпростіші) істоти з примітивним (прокаріоти) та організованим (еукаріоти) ядрами. Ін. назва – мікроби. Їх досліджує мікробіологія. М. належать до трьох із п’яти царств (доменів) живих організмів: прокаріотів, найпростіших і грибів. М. вважають першими живими організмами на Землі. Згідно класифікації їх об’єднують у типи, класи, порядки, родини, роди та види. М. – всюдисущі (зустрічаються на вис. 64 км та глиб. 19 км) і важливі представники біосфери: населяють атмосферу, ґрунт, скелі, води рік, озер, океанів, термал. джерела, а також порожнини та тканини в рослин. і тварин. організмах. М. можуть існувати при низьких (від –10 до +20 оС) і високих (+50 оС і вище) т-рах, а також при лужному (рН 8–11) і кислому (рН 1–2) середовищах. В 1,0 грамі ґрунту знаходиться бл. 40 млн М. За типом живлення М. ділять на ауксотрофи, або гетеротрофи (вимагають для росту готових орган. сполук) і автотрофи (синтезують орган. сполуки з неорганічних). До автотрофів відносять фотоавтотрофи (використовують сонячну енергію для синтезу орган. сполук із вуглекислого газу та води) і хемоавтотрофи (синтезують орган. речовини з вуглекислого газу за рахунок енергії окислення аміаку, сірководню, заліза та ін. речовин). Є різні типи співіснування (симбіозу) М.: мутуалізм, коменсалізм і паразитизм. Мутуалізм – співжиття різних видів М. із взаєм. користю. Коменсалізм – тип симбіозу, коли один із партнерів (коменсал) диктує іншому (господареві) регуляцію своїх відносин із довкіллям без користі для останнього. Паразитизм – використання одним із М. господаря у якості джерела живлення та середовище існування із завданням шкоди останньому. Патоген. М. – збудник захворювання у рослин і тварин. Умовно патогенні М. у нормал. умовах заселяють різні ніші рослин і тварин, а при зниженні імунітету останніх можуть викликати захворювання. Усі М. відносять до аеробів (для росту потребують кисню), анаеробів (ростуть без кисню за рахунок анаероб. дихання) і факультатив. аеробів та анаеробів (мікроаерофілів). М. розмножуються безстатевим способом (простим бінар. поділом клітини на дві однакові дочірні клітини), фрагментацією і брунькуванням, парасексуально за допомогою обміну генет. матеріалом (трансформація, трансдукція, ко-н’югація) і статевим способом (злиттям гаплоїд. статевих клітин з утворенням диплоїд. зиготи). М. відіграють дуже важливу роль у природі і житті людини, адже забезпечують кругообіг речовин у природі, мінералізуючи мертві тіла рослин і тварин до вуглецю, азоту, сірки, фосфору, заліза тощо. Вони беруть безпосередню участь в утворенні гумусу, ґрунтів та родючості останніх (див. Ґрунтові мікроорганізми). М. заселяють у вигляді мікро­біоценозів шкіру і слизові оболонки порожнин людини, утворюють біологічно активні речови­ни, ферменти для метаболізму білків, жирів і вуглеводів, захищаючи люд. організм від патоген. та умовно патоген. М. У біо­технології М. використовують як активні пром. продуценти амінокислот, антибіотиків, вітамінів, а також у вироб-ві вакцин і сироваток для профілактики та лікування інфекц. захворювань. М. відіграють важливу роль у хлібопекар. і спирт. пром-стях, виноробстві. Виділили і культивують на різних середовищах у лаб. тільки бл. 1 % усіх видів М., які існують у довкіллі (ґрунті), біоплівках. Для виявлення та дослідж. останніх без лаборатор. культивування застосовують цитохім. методи метагеноміки – флуоресцентну гібридизацію in situ (FISH) за допомогою видоспециф. зондів (мічені олігонуклеотиди), спрямов. на мішень – 16S рРНК. Див. також Екологія мікроорганізмів, Культура мікроорганізмів.

Літ.: Пирог Т. Загальна мікробіологія: Підруч. К., 2004; Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: Підруч. В., 2011.

Статтю оновлено: 2019