Мілетич Любомир | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мілетич Любомир


Мілетич Любомир

МІЛЕ́ТИЧ Любомир (Милетич Любомир; 14. 01. 1863, м. Штип, нині Македонія – 01. 06. 1937, Софія) – болгарський славіст. Акад. (1898) і президент (1926–37) Болгар. АН, іноз. чл.-кор. С.-Петербур. АН (1901). Дійс. чл. НТШ (1924). У 1882 закін. Заґреб. та Карлів. (Прага) ун-ти за спеціальністю «слов’янознавство». 1889 здобув докторат зі слов’ян. філології в Заґреб. ун-ті. Співзасн. Софій. ун-ту, де і працював: 1892–1934 – проф. каф. слов’ян. філології, водночас 1900–01 та 1921–22 – ректор, 1903–04 – декан істор.-філол. ф-ту. 1924–36 – ред. ж. «Македонски преглед», 1927–37 – кер. Македон. наук. ін-ту. Почес. д-р слов’ян. філології Харків. ун-ту. Серед наук. дослідж. – історія болгар. мови, болгар. діалектологія, історія і побут слов’ян. насел. Болгарії та сусід. р-нів. У Софії на будинку, де мешкав М., встановлено мемор. дошку.

Пр.: O članu u bugarskom jeziku. Zagreb, 1889; Старобългарска граматика. София, 1892; Старото българско население в северо-източна България. София, 1902; Гръцките жестокости в Македония през гръцко-българската война. София, 1913; Разорението на тракийските българи през 1913 год. София, 1918; Свищовски дамаскин // Библиогр. Българ. старини. Кн. 7. София, 1923.

Літ.: Сборникъ въ честь на проф. Л. Милетич. София, 1933.

Статтю оновлено: 2019