Міллер Всеволод Федорович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міллер Всеволод Федорович


Міллер Всеволод Федорович

МІ́ЛЛЕР Всеволод Федорович (Миллер Всеволод Фёдорович; 07(19). 04. 1848, Москва – 05(18). 11. 1913, С.-Петербург, похов. у Москві) – російський фольклорист, етнограф. Акад. С.-Петербур. АН (1911). Закін. Моск. ун-т (1870), де і працював. 1881 – ред. ж. «Этнографи-ческое обозрение». Від 1882 – екстраординар., від 1884 – ординар. проф. Моск. ун-ту. 1884–97 – доглядач Дашков. етногр. музею, 1897–1911 – дир. Лазарев. ін-ту сх. мов (обидва – Москва). Теоретик істор. школи у фольклористиці. Серед осн. праць – «Очерки арийской мифологии в связи с древнейшей культурой. Т. 1: Асвины – Диоскуры» (1876), «Взгляд на “Слово о полку Игореве”» (1877), «Осетинские этюды» (т. 1–3, 1881–87), «Название Днепровских порогов у Константина Багрянородного» (1887), «Очерки русской народной словесности» (т. 1–3, 1897–1924), «Исторические песни русского народа ХVI–XVII веков» (1915; усі – Москва). 1879–80 – видавець-ред. (разом з М. Ковалевським) ліберал. часопису «Критическое обозрение». Вивчав міфологію, зокрема осетин., іран. та слов’ян. народів, розробляв питання етніч. характеристики причорномор. скіфів і сарматів. У багатьох працях М. звертався до укр. фольк­лору: «Экскурсы в область русского народного эпоса» (1892), «Отголоски галицко-волынских сказаний в современных были-нах» (1893; 1896), «Пересказы об исцелении Ильи Муромца» (1894), «Казацкие эпические песни 16 и 17 веков» (1914; усі – Москва). Автор розвідок про М. Костомарова, П. Чубинського, рецензій на публікації Г. Де-Воллана, В. Перетца. Ім’ям М. названо одну з вулиць у м. Владикавказ (РФ).

Літ.: Юбилейный сборник в честь Всеволода Федоровича Миллера. Москва, 1900; Ягич И. В. История славянской филологии. С.-Петербург, 1910; Богданов В. Список ученых трудов Всеволода Федоровича Миллера // Этногр. обозрение. 1913. № 3–4; Крымский А. Е. В. Ф. Миллер // Голос минувшего. 1913. № 12; Сперанский М. Н. В. Ф. Миллер. Москва, 1914; Русские фольклористы. Москва, 2010.

Статтю оновлено: 2019