Мілько Михайло Андрійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мілько Михайло Андрійович


Мілько Михайло Андрійович

МIЛЬКО́ Михайло Андрійович (12. 10. 1903, м. Харбін, нині Китай – липень1946, м. Шанхай, Китай) – український громадсько-політичний діяч і журналіст на Далекому Сході. Брат В. Микулич-Мілько. Один із організаторів (1919) і голова (1921) Союзу укр. молоді в Харбіні. Закін. комерц. школу в Харбіні (1921), навч. у Празі та Берліні. Актив. учасник укр. студент. життя: голова Ком-ту студентів-українців із Зеленого Клину в Європі, делегат установ. з’їзду Укр. крайової студент. ради в Німеччині, 2-го з’їзду Союзу укр. студент. орг-цій у Німеччині (усі – 1924) та ін. 1931 здобув докторат із політ. наук у м. Франкфурт-на-Майні (Німеччина), 1932 повернувся на Далекий Схід. Один із організаторів і голова установ. зборів (вересень 1932) Шанхай. укр. громади. Від осені 1932 – у Харбіні. Чл. організац. комісії та секр. (від грудня 1933) Укр. нац. громади, з якої вийшов у березні 1934 на знак протесту проти політики голови В. Кулябка-Корецького (М. вважав, що він порушив постулати укр. визв. боротьби). 1933–35 – секр. управи Укр. нац. дому; водночас 1933–35 – секр. ред. г. «Маньджурський вістник», 1934–35 – голова ради т-ва «Просвіта». Засн. (1934) і заг.-політ. референт (ген. секр. Проводу) Укр. націоналіст.-патріот. фронту. У листопаді 1935 переїхав у м. Сіньцзін (нині Чанчунь), згодом – до Ціндао (обидва – Китай), де став одним із кер. місц. філії т-ва «Просвіта» (1936–37) і видавцем г. «На Далекому Сході» (1937). За деякими даними, від 1936 був представником ОУН у Маньчжурії, листувався з М. Сціборським. Від 1937 – у Шанхаї. Провід. діяч громад. орг-цій, заст. голови Укр. емігрант. ком-ту (до весни 1941). У 1939–41 – секр. «Т-ва співпраці народів Кавказу, Ідель-Уралу та України»; 1942–43 – чл. Укр. нац. ком-ту в Сх. Азії. Редагував і влас. коштом видавав г. «Український голос на Далекому Сходi» (1941–44) та «The Call of the Ukraine» (1942). Кер. укр. радіопрограми в Шанхаї (травень–серпень 1942). Помер від тифу.

Статтю оновлено: 2019