Мілявський Леонід Ізраїльович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мілявський Леонід Ізраїльович


Мілявський Леонід Ізраїльович

МІЛЯ́ВСЬКИЙ Леонід Ізраїльович (13. 10. 1951, Київ) – учасник правозахисного руху. Закін. Київ. пед. ін-т іноз. мов (1974). Відтоді учителював; 1976–81 працював в Укр. НДІ наук.-тех. інформації (Київ). 1979 взяв участь у створенні самвидав. альманаху «ХЛАМ» («Художньо-літературний альманах молоді»). 1980 разом із Л. Лох-вицькою, І. Чернявською-Набокою і С. Набокою заснував незалеж. Київ. демократ. клуб, у рамках якого відбувалися філос.-реліг. і літ. семінари, дискусії з політ. й ідеол. питань, читання й обговорення самвидаву та творів, заборонених у СРСР авторів. Спів­автор тексту із закликом підтримати бойкот Олімп. ігор 1980 у СРСР через рад. окупацію Афганістану та «Маніфесту», одним із закликів якого була «дезінтеграція рад. імперії». 11 січня 1981 напередодні Дня укр. політв’язня заарешт. під час розклеювання листівок відповід. тематики, 29 червня того ж року засудж. до 3-х р. ув’язнення. Покарання відбував у виправно- труд. колоніях у Херсон., Микол. і Донец. обл. 1984 звільнений. 1987 став чл.-засн. Укр. культурол. клубу, 1989 – співред. першої легал. незалеж. укр. г. «Голос відродження» та співзасн. першої незалеж. інформ. агенції «Республіка» (УНІАР). Тоді ж розпочав працювати політ. оглядачем укр. ред. радіо «Свобода». Також був гол. ред. політ. ток-шоу «Я так думаю» на телеканалах «1+1» та «5 канал» (2003–10).

Статтю оновлено: 2019