Міляєва Людмила Семенівна
МІЛЯ́ЄВА Людмила Семенівна (13. 11. 1925, Харків — 29. 10. 2022, Київ) — мистецтвознавець і педагог. Дочка С. Міляєва, дружина Сергія, мати Олександра, бабуся Анастасії Подервʼянських. Доктор мистецтвознавства (1988), професор (1991), дійс. чл. НАМУ (2000). Член НСХУ (1952), НТШ (2001). Заслужений діяч мистецтв України (1992). Золота медаль НАМУ (2005). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2012), княгині Ольги 3-го ступеня (2017). Закін. Київський університет (1950; викл. С. Маслов). Працювала в Києві: н. с., завідувач відділу дорев. мистецтва ДМУОМ (1949–62); водночас від 1962 — у Нац. академії образотвор. мистецтва і архітектури: від 1990 — професор кафедри теорії та історії мистецтва. Склала власну програму курсів: «Історія укр. мистецтва 19 — поч. 20 ст.» та «Історія укр. мистецтва 10–18 ст.». Увела в науковий обіг низку памʼяток, серед яких: рельєф «Св. Георгій з житієм» (кінець 11 — поч. 12 ст.), ікони «Покрова Богородиці» (кін. 12 — поч. 13 ст.), «Волинська Богородиця» (кін. 13 — поч. 14 ст.). Авторка розділів «Станковий живопис» у кн. «Історія українського мистецтва» (К., 1967, т. 1), «Искусство народов СССР» — «Искусство Украины (живопись, скульптура, графика) ХVI–ХVII вв.» (1974, т. 3) та «Искусство Украины (живопись, графика) ХVII–ХVIII вв.» (1976, т. 4; обидві — Москва), ст. «Церква Спасо-Преображення і поетика українського бароко» в альбомі «Сорочинський іконостас: Іконостас Спасо-Преображенської церкви в селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області» (К., 2010). Серед учнів — В. Мазур, О. Мінжулін, В. Откович, О. Ошуркевич, І. Панич.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К. О. Трутовський. К., 1955; Українське мистецтво XIV — першої половини XVII ст. К., 1963 (співавт.); Стінопис Потелича. К., 1969; Росписи Потелыча. Москва, 1971; Український середньовічний живопис. К., 1976 (співавт.); Спасо-Преображенская церковь села Великие Сорочинцы Полтавской области // Западноевропски барок и византиjски свет: Зборник радова СА научны скупа. Београд, 1991; Иконография и красноречие украинского барокко (роспись Надвратной церкви Киево-Печерского монастыря) // Восточно-христианский храм. Литургия и искусство. С.-Пе-тербург, 1994; Чудотворні ікони Богородиці в Києві ХVІІ століття та образ Любецької Богоматері пензля Івана Щирського // Зап. НТШ: Пр. Секції мистецтвознавства. Л., 1994. Т. 227; The ukrai-nian icon 11–18th centuries. From byzantine sources to the baroque. S.-Petersbourg; Bournemouth, 1996; New York, 1997; Le icone XII — all XVII secolo. Dalle fonti Byzantine al Baroco. Rimini, 1997; The Icon of Saint George, with Scene of his life from the Town of Mariupol. Perceptions of Byzatium and its Neighbors. New York, 2000; Українська ікона XI–XVIII століть. К.; Мюнхен, 2007 (співавт.); Розписи восьмерика церкви св. Георгія в м. Дрогобичі Львівської області // Студії мистецтвознавчі. К., 2010. № 4; С. П. Подервянский. Творчество и судьба. 1916–2006. К., 2011; Семен Матвеевич Миляев. К., 2014.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 