Міляєва Людмила Семенівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міляєва Людмила Семенівна


Міляєва Людмила Семенівна

МІЛЯ́ЄВА Людмила Семенівна (13. 11. 1925, Харків) – мистецтвознавець і педагог. Дочка С. Міляєва, дружина Сергія, мати Олександра, бабуся Анастасії Подерв’янських. Д-р мистецтвознавства (1988), проф. (1991), дійс. чл. НАМУ (2000). Чл. НСХУ (1952), НТШ (2001). Засл. діяч мист-в України (1992). Золота медаль НАМУ (2005). Ордени «За заслуги» 3-го ступ. (2012), княгині Ольги 3-го ступ. (2017). Закін. Київ. ун-т (1950; викл. С. Маслов). Працює у Києві: н. с., зав. відділу дорев. мист-ва ДМУОМ (1949–62); водночас від 1962 – у Нац. академії образотвор. мист-ва і арх-ри: від 1990 – проф. каф. теорії та історії мист-ва. Склала влас. програму курсів: «Історія укр. мист-ва 19 – поч. 20 ст.» та «Історія укр. мист-ва 10–18 ст.» (викладає його донині). Увела у наук. обіг низку пам’яток, серед яких: рельєф «Св. Георгій з житієм» (кінець 11 – поч. 12 ст.), ікони «Покрова Богородиці» (кін. 12 – поч. 13 ст.), «Волинська Богородиця» (кін. 13 – поч. 14 ст.). Авторка розділів «Станковий живопис» у кн. «Історія українського мистецтва» (К., 1967, т. 1), «Искусство народов СССР» – «Искусство Украины (живопись, скульп­тура, графика) ХVI–ХVII вв.» (1974, т. 3) та «Искусство Украины (живопись, графика) ХVII–ХVIII вв.» (1976, т. 4; обидві – Москва), ст. «Церква Спасо-Преображення і поетика українського бароко» в альбомі «Сорочинський іконостас: Іконостас Спасо-Преображенської церкви в селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області» (К., 2010). Серед учнів – В. Мазур, О. Мінжулін, В. Откович, О. Ошуркевич, І. Панич.

Пр.: К. О. Трутовський. К., 1955; Українське мистецтво XIV – першої половини XVII ст. К., 1963 (спів­авт.); Стінопис Потелича. К., 1969; Росписи Потелыча. Москва, 1971; Український середньовічний живопис. К., 1976 (спів­авт.); Спасо-Преображенская церковь села Великие Сорочинцы Полтавской области // Западноевропски барок и византиjски свет: Зборник радова СА научны скупа. Београд, 1991; Иконография и красноречие украинского барокко (роспись Надвратной церкви Киево-Печерского монастыря) // Восточно-христианс­кий храм. Литургия и искусство. С.-Пе-тербург, 1994; Чудотворні ікони Богородиці в Києві ХVІІ століття та образ Любецької Богоматері пензля Івана Щирського // Зап. НТШ: Пр. Секції мистецтвознавства. Л., 1994. Т. 227; The ukrai-nian icon 11–18th centuries. From byzantine sources to the baroque. S.-Petersbourg; Bournemouth, 1996; New York, 1997; Le icone XII – all XVII secolo. Dalle fonti Byzan­tine al Baroco. Rimini, 1997; The Icon of Saint George, with Scene of his life from the Town of Mariupol. Perceptions of Byzatium and its Neighbors. New York, 2000; Українська ікона XI–XVIII століть. К.; Мюнхен, 2007 (спів­авт.); Розписи восьмерика церкви св. Георгія в м. Дрогобичі Львівської області // Студії мистецтвознавчі. К., 2010. № 4; С. П. Подервянский. Творчество и судьба. 1916–2006. К., 2011; Семен Матвеевич Миляев. К., 2014.

Літ.: Білецький П. Так триматися! // КіЖ. 1995, 29 листоп.; Овсійчук В. Людмила Міляєва (до дня народж.) // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002; Кара-Васильєва Т. Людмила Міляєва (до дня народж.) // Мист. обрії’2005–06: Альм. К., 2006; Безгін І. Академіки. Життя в мистецтві. К., 2006; Міляєва Людмила Семенівна: Бібліогр. покажч. К., 2015; Слово шани колезі та вчителю // Студії мистецтвознавчі. К., 2015. Ч. 4; Чегусова З. У зеніті зоряної слави (на пошану академіка Л. С. Міляєвої) // Там само. 2016. Ч. 1.

Статтю оновлено: 2019