Мін Цзі | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мін Цзі


Мін Цзі

МІН ЦЗІ(24. 01. 1926, провінція Хубей, нині Китай – 15. 06. 2012, м. Тайбей, Тайвань) – китайський мовознавець. Почес. д-р Київ. ун-ту (1993), Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, акад. Міжнар. слов’ян. АН (обидва – Київ, 1999). Навч. в Ун-ті провінції Сичуань (Китай), закін. Ун-т іноз. мов (Тайвань). Працював в установі при ЦК Гоміндану; очолював гол. тайван. кінокомпанію «Китайські фільми». Від 1973 – в Ун-ті китай. культури (м. Тайбей): від 1983 – проф., 1988–98 – декан ф-ту слов’ян. мов і літ-р та дир. однойм. Ін-ту, де 1993 започаткував вивчення і викладання укр. мови, налагодив з Київ. ун-том обмін студентами і продовження їхнього навч. в укр. і китай. магістратурі. Переклав китай. мовою Конституцію України (1997). Виступив з доповіддю «Відносини України з країнами Азії» на міжнар. конф. «Про перспективи розвитку української державності» у Київ. ун-ті, Сх. відділ. якого подарував 300 прим. словників і книг із синології, надав матер. підтримку укр. студентам, які вивчають китай. мову.

Пр.: Обучение лингвистике в системе образования. 1972; Сложные предложения в русском языке. 1982; Зірки китайського кіно. 1987; Про Росію. 1994; СРСР сьогодні. 1995; Одинокая чайка (Тайбей–Киев, Киев–Тайбей и другие пись­ма и документы). 1998; Мандрівки в північних країнах. 1998 (усі – Тайбей).

Літ.: Хуан Жен. Великий працелюб Мін Цзі. Міньшіньбао, 1981; Скопенко В. Лучше раз увидеть... Украинско-тай­ваньские связи // Свобод. Китай. 1997. № 3; Стадниченко В. Тайвань: крок у ХХІ вік. К., 1998; Його ж. Острів скарбів. Невтомний академік Мін // РШ. 2000. № 1; Його ж. Друг України. К., 2003; Ушел из жизни профессор Мин Цзи // Тайван. панорама. 2012, 1 авг.

Статтю оновлено: 2019