Мінаков Веніамін Миколайович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінаков Веніамін Миколайович


Мінаков Веніамін Миколайович

МІНАКО́В Веніамін Миколайович (02. 03. 1936, м. Орськ Оренбур. обл., РФ – 23. 10. 2006, Київ) – фахівець у галузі металургії. Чоловік Р. Мінакової. Д-р тех. н. (1978), проф. (1989). Закін. Київ. політех. ін-т (1958), де за сумісн. 1990–94 й викладав. Працював 1958–73 в Ін-ті металофізики АН УРСР; 1973–2006 – в Ін-ті проблем матеріалознавства НАНУ (обидва – Київ): 1982–85 – зав. лаб., 1985–2000 – зав. відділу фазових перетворень, 2000–06 – пров. н. с. Наук. дослідження: фізика міцності та пластичності, фазові перетворення.

Пр.: До питання про опір металів деформації при фазовому перетворенні // УФЖ. 1959. Т. 4; Утворення аустеніту при швидкісному нагріванні сталі // Там само. 1964. Т. 9; Влияние ячеистой структуры и размера зерна на предел текучести сплавов молибдена // Физика метал­лов и металловедение. 1975. Т. 40, вып. 3; О физической природе низкотемпературной хрупкости металлов с ОЦК-решеткой // Там само. 1982. Т. 53, вып. 1; Фазовые и структурные превращения и метастабильные состояния в метал­лах. К., 1988; Физическая природа фазового наклепа // МНТ. 2000. Т. 22, № 5 (усі – спів­авт.).

Статтю оновлено: 2019