Ківлицький Євген Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ківлицький Євген Олександрович

КІВЛИ́ЦЬКИЙ Євген Олександрович (08. 02. 1861, С.-Петербург – 04. 01. 1921, Київ) – педагог, бібліотекознавець. Після смерті батька разом із матір’ю переїхав на Чернігівщину. Закін. істор.-філол. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві зі ступ. канд. н. (1889). Служив у Київ. дворян. депутат. зібранні, займався пед. діяльністю, зокрема читав лекції з історії на заг.-осв. курсах для нар. учителів у Ніжині, Києві, Чернігові, викладав у 4-й Київ. жін. г-зії, Київ. кафедрал. корпусі та жін. г-зії О. Дучинської. Водночас був секр.-ред. ж. «Кіевская старина» (1890–92), пом. бібліотекаря Ун-ту св. Володимира (1891–98), співпрацював із ред. «Энциклопедического словаря Брокгауза и Эфрона» (1892–1907), г. «Кіевские отклики» (1904–06) та ін. Чл. низки наук. і просвітн. т-в, зокрема Істор.-філол. т-ва при Ніжин. істор.-філол. ін-ті, Істор. т-ва Нестора-літописця, Укр. наук. т-ва. 1917–18 – інспектор Київ. навч. округи, зав. справами рос. школи у Департаменті нар. освіти УНР; від лютого 1919 – старший бібліотекар, зав. бібліотеч. відділу, від жовтня того ж року до жовтня 1920 – голова ради бібліотекарів (із виконанням директор. обов’язків) Всенар. б-ки України (Київ). Зробив знач. внесок у формування бібліотеч. фонду, відповідно до постанови Нар. комісаріату освіти УСРР займався охороною б-к і розподілом книг, збиранням архів. фондів. Ініціював вид. часопису «Книжковий вісник» (1919).

Літ.: Гнатенко Л. А. Євген Ківлицький – перший директор Всенародної бібліотеки України // БВ. 1996. № 1; Кучинський М. Багатовимірність таланту // Істор. календар 2001. К., 2001; Степченко О. П. Українські вчені – фундатори спеціалізованих відділів НБУ ім. В. І. Вернадського (1918–1934). К., 2008.

ДА: Ін-т рукопису НБУВ. Ф. 71. Особовий арх. Є. О. Ківлицького.

Г. В. Самойленко

Стаття оновлена: 2013