Мінералізація води | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінералізація води


Мінералізація води

МІНЕРАЛІЗА́ЦІЯ ВОДИ́ – показник загального вмісту мінеральних речовин у воді (розчинених іонів та солей). Іноз. науковці використовують аналог. поняття «загальна кількість розчинених частинок» – Total Dissolved Solids (TDS). М. в. зумовлюється насамперед природ. чинниками, зокрема геол. умовами р-ну походження вод та рівнем розчинності мінералів порід, із якими вони контактують. Визначають М. в. як суму значень компонентів, отриманих при хім. аналізі конкрет. проби води. Найбільший вплив на М. в. річок, озер, підзем. водонос. горизонтів (до 95 %) мають 7 осн. іонів: НСО3- (гідрокарбонати), SO42- (сульфати), Cl- (хлориди), Ca2+ (кальцій), Mg2+ (магній), Na+ (натрій), K+ (калій). Вплив людини на М. в. у водних об’єктах загалом незначний, він виявляється через скидання шахт. вод з підвищеною мінералізацію (у відповід. регіонах), меншою мірою – через скиди пром. та госп.-побут. стіч. вод. М. в. вимірюють у мг/дм3 (мала концентрація) та г/дм3 (велика концентрація), або в несистем. одиницях – мг/л, г/л. За кордоном М. в. можуть виражати в мільйон. частках – ppm (parts per million). Співвідношення між одиницями вимірювання в мг/дм3 та ppm майже однакове, тому спрощено 1 мг/дм3 = 1 ppm. В океанолог. практиці замість терміну «М. в.» вживають термін «солоність морської води», що вимірюють у проміле ‰ (тисячна частка). Наближеним до М. в. є поняття «сухий залишок» – заг. маса речовин, отримана після випарювання фільтров. води з наступ. висушуванням осаду за температури 105 °С до постій. маси; виражається в мг/дм3 (г/дм3). За ступенем мінералізації усі природні води можна поділити на 4 групи (г/дм3): прісні (до 1), солонуваті (1–10), со­лоні (10–50), ропа (понад 50). Прісні води – найважливіший ресурс, оскільки їх використовують для питного водопостачання. Але вони становлять лише 2,5 % від обсягу всієї гідросфери Землі, усе інше – солоні води океану та підзем. водонос. горизонтів. Найменшу М. в. мають атмосферні опади (кілька десятків мг/дм3). М. в. усіх великих річок в Україні (та й у світі) є меншою 1 г/дм3. М. в. озер буває різною: 0,1–0,2 г/дм3 у Шацьких озерах (дуже прісна вода); 1,0–1,5 г/дм3 в придунай. озері Ялпуг; 90–160 г/дм3 в озері Сасик в Криму (ропа). Відповідно до нормат. вимог М. в. (сухий залишок) джерел госп.-питного водопостачання в Укра­їні не повинна перевищувати 1 г/дм3, але за дефіциту пріс. води в конкрет. регіоні М. в. може сягати до 1,5 г/дм3 (за погодженням з гол. сан. лікарем). Є країни, напр., США, де прийнято вважати верхньою межею мінералізації пріс. вод 0,5 мг/дм3, що сприяє забезпеченню якіс. питною водою.

Літ.: Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К., 1995; Хільчевський В. К. Хімічний аналіз вод. К., 2004; Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). К., 2010; Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії. К., 2012; V. Khilchevskyi, S. Kurylo, N. Sherstyuk. Chemical composition of different types of natural waters in Ukraine // J. of Geology, Geography and Geoecology. 2018. № 2.

Статтю оновлено: 2019