Мінеральні добрива | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінеральні добрива


Мінеральні добрива

МІНЕРА́ЛЬНІ ДО́БРИВА – продукт хімічного виробниц­тва, виготовлений шляхом синтезу або переробки сировини, що містить елементи живлення рослин у кількості, достатній для поліпшення мінерального живлення рослин. Елементи живлення у М. д. знаходяться у вигляді неорган. сполук (найчастіше у вигляді солі), тому інколи їх називають неорган. добривами (напр., у стандарті ISO 7851 «Fer­tilizers and soil conditioners – Clas­sification»). За агрегат. станом М. д. можуть бути кристаліч., гранульов., порошкоподіб., пилоподіб. та рідкими. Залежно від складу елементів живлення, М. д. поділяють на прості, що містять один елемент, та комплексні, що містять два та більше елементів. До простих М. д. належать азотні добрива, калійні добрива, фосфорні, а також група менш розповсюдж. добрив, що містять мезоелементи живлення рослин: сіркові, кальцієві, магнієві, натрієві добрива. М. д., що містять тільки мікроелементи живлення рослин, зазвичай зараховують до особливої групи добрив – мікродобрив. Залежно від форми, у якій міститься азот, розрізняють 6 груп добрив: амонійні (сульфат амонію, сульфат амонію-натрію, хлористий амоній); аміачні (рідкий безвод. аміак, аміачна вода); нітратні (натрієва селітра, кальцієва селітра); амонійно-нітратні (аміачна селітра, нітрат-сульфат амонію); амідні (сечовина або карбамід); суміші (аміакати, вуглеамон. солі – ВАС, карбамідно-аміачна суміш – КАС). Ви­­діляють також групу повільно дію­чих азот. добрив (сечовино-формальдегідні, капсульов. тощо). Різновидом М. д. є марганц. добрива, що, крім ін. пожив. речовин, містять марганець. За розчинністю та доступністю для рослин добрива поділяють на три групи: розчинні у воді, що є легко доступними для усіх рослин (суперфосфат звичай., суперфосфат подвій.); нерозчинні у воді, але розчинні у слабких кислотах, що також добре доступні для рослин (преципітат, знефторений фосфат); нерозчинні у воді та слабко розчинні у кислотах (фосфоритне борошно), що доступні для більшості рослин лише після взаємодії з кислими ґрунтами). Калійні добрива поділяють на концентровані (калій хлористий, сульфат калію, калімаг), сирі солі (каїніт, сильвініт, карналіт), змішані (калійна сіль) та відходи вироб-ва (цемент. пил). Комплексні М. д. містять декілька елементів у складі однієї сполуки або у вигляді мех. суміші простих добрив. За способом вироб-ва їх поділяють на складні, складнозмішані (або комбіновані) і змішані добрива. Складні добрива містять два або більше пожив. елементів у складі однієї хім. сполуки. Напр., амофос (NH4H2PO4 + (NH4)2HPO4) – азотно-фосфорне добриво, калійна селітра (KNO3) – азотно-калійне добриво, нітроамофоска – азотно-фосфорно-калійне добриво. Складнозмішаними (комбінов.) добривами є добрива, що містять в одній гранулі кілька елементів живлення рослин у вигляді різних хім. сполук. Це нітрофос, нітрофоска, нітроамофос, нітроамофоска, поліфо­сфати амонію і калію, карбоамофоси та ін. добрива. Для склад. і комбінов. добрив характерна висока концентрація елементів живлення та мала кількість баласт. речовин, що забезпечує значну економію праці та коштів при їхньому транспортуванні, збе­ріганні та внесенні у ґрунт. Змішані добрива (тукосуміші) – суміші простих добрив, одержані в завод. умовах або на тукозмішувал. установках побл. місць їхнього використання. Концентрація кожного елемента живлення у складі М. д. виражається у діючій речовині, якою для азоту, сірки та мікроелементів є масова частка відповід. хім. елементів – N, S, Zn, Cu, Mn, Fe, Mo, B, Co, а для фосфору, калію, кальцію, магнію, натрію – масова частка їх оксидів P2O5, K2O, CaO, MgO, Na2O відповідно. Розрізняють такі прийоми внесення М. д.: основне (допосівне та передпосівне), припосівне (рядкове) та підживлення (кореневе і позакореневе). Осн. способами внесення добрив є урозкид (рівномірно по поверхні), локально (стрічкою у ґрунті), обприскування рослин, обробка насіння та зі зрошувальною водою (фертигація). Вміст та співвідношення елементів живлення у складі сучас. комплекс. добрив значно варіює залежно від призначення для удобрення окремих с.-г. культур, фаз їхнього розвитку, прийому та способу внесення добрив тощо. Великий асортимент добрив, що мають різні властивості, співвідношення елементів живлення та вартість, дозволяють розробити оптимал. систему удобрення залежно від потреб конкрет. с.-г. культур, їхніх сорт. особливостей, властивостей ґрунту, його забезпеченості пожив. речовинами, ін. місц. госп. умов. Застосування М. д. у науково обґрунтованих нормах сприяє кращому розвитку рослин, більш ефектив. споживанню вологи, підвищенню врожайності с.-г. культур, покращенню якості рослин. продукції та не призводить до забруднення довкілля.

Літ.: Минеев В. Г. Агрохимия. Мос­ква, 1990; Ефимов В. Н., Донских И. Н., Царенко В. П. Система удобрения. Мос­ква, 2003; Добрива: Довід. Х., 2011; Господаренко Г. М. Удобрення сільськогосподарських культур. К., 2016; Лопушняк В. І. та ін. 555 запитань і відповідей з агрохімії та агрохімсервісу: Навч.-довідк. посіб. Л., 2018.

Статтю оновлено: 2019