Мінкін Семен Леонтійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінкін Семен Леонтійович


Мінкін Семен Леонтійович

МІ́НКІН Семен Леонтійович (18(30). 03. 1892, Харків – 04. 06. 1960, там само) – лікар-хірург. Д-р медицини (1927), проф. (1933). Навч. в Ун-ті Цюриха (Швейцарія, 1911–15), закін. Саратов. ун-т (Росія, 1916). Служив військ. лікарем. 1920–22 працював зав. хірург. відділ. Нар. лікарні № 2 у Херсоні. Від 1922 – у Харків. мед. ін-ті: зав. каф. топогр. анатомії та оператив. хірургії (від 1931), дит. хірургії (від 1933), заг. хірургії (1941–59). Наук. дослідження: лікування непрохідності кишковика, гострого апендициту, диплокок. перитоніту, гриж, випадіння прямої кишки у дітей та урол. захворювань, властивих дит. віку.

Пр.: О патогенезе пилороспазма // ВД. 1949. № 3; Отдельные наблюдения над больными после ампутаций по поводу облитерирующего эндартериита // Новый хирург. арх. 1957. № 6; О клинике и диагностике плотных опухолей брыжейки // Сб. науч. работ Харьков. мед. ин-та по хирургии. 1958.

Літ.: Вчені ХДМУ.

Статтю оновлено: 2019