Мінський Михайло Григорович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінський Михайло Григорович


Мінський Михайло Григорович

МІ́НСЬКИЙ Михайло Григорович (справж. – Спірін; 12. 08. 1918, с. Тихий Пльос, нині Бугаєво Курган. обл., РФ – 09. 10. 1988, м. Зволле, провінція Оверейсел, Нідерланди) – співак (баритон). Навч. на геол. ф-ті Казан. ун-ту (РФ), в Казан. муз. уч-щі (1938–40), Моск. консерваторії (1940–41; кл. М. Владимирової). 1941 мобілізов. до Червоної армії. Потрапив у полон, до 1945 перебував у труд. таборі в Німеччині. Артист. діяльність розпочав солістом капели «Трембіта» під кер-вом К. Цепенди (1944–45), співав в Укр. капелі бандуристів під кер-вом Г. Китастого (Німеччина, 1946–49). Від 1949 мешкав у США, був учасником опер. ансамблю Б. П’юрка (1949–53), солістом капели бандуристів ім. Т. Шевченка (1949–78) в Детройті, дебютував на сцені італ. опери «Ла Скала» (1963). Навч. вокалу в Держ. ун-ті Луїзіани (США, 1951), приватно – в Лондоні й Римі. 1963–64 співав у опері м. Ґельзенкірхен (Німеччина). Періодично виступав на опер. сценах Нью-Йорка, Бостона, Нового Орлеана; із сольними концертами – в «Карнеґі-Голл» (Нью-Йорк, 1953, 1954, 1958). Від 1978 постійно мешкав у Нідерландах, керував укр. хором у м. Зволле. Диригував хорами урал. козаків у Ґлазґо (1982–84), донських козаків С. Жарова (1984–88). М. активно пропагував укр. музику за кордоном. Володів сильним голосом широкого діапазону з красивим «металевим» тембром і чудовими верхами. У своїй виконав. майстерності наближався до мист-ва Б. Гмирі, чий талант високо шанував. У репертуарі – твори М. Лисенка, В. Барвінського, Д. Січинського, К. Стеценка, Я. Степового, К. Дань­­кевича, В. Косенка, А. Гнатишина, М. Фоменка, А. Кос-Анатоль­ського, П. Майбороди, О. Білаша, укр. нар. пісні. Виконував пісні М. Гайворонського, Л. Лепкого, Р. Купчинського. М. постійно брав участь в укр. концертах у США і Канаді, гастролював у Європі (Італія, Німеччина, Швейцарія, Франція, Швеція, Нідерланди) та Австралії (Мельбурн, Сідней, 1972, 1984). На амер. фірмах записав платівки «Гетьмани», «Струни серця», «Богиня степова», «Маєва нічка», «Чорний ліс», «Моя стежина», «І Ти воскреснеш, Україно». Партії: Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Амонасро, Жермон, ді Луна («Аїда», «Травіата», «Трубадур» Дж. Верді), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло).

Літ.: Гарасевич М. Співак Михайло Мінський // Вісті. 1970. № 3; Станіславів В. Баритон Михайло Мінський // Новий шлях. 1971, 30 жовт.; Нитченко Д. Рідна пісня зворушила наші серця. Мінський у Австралії // Нові дні. 1972. № 9; Приходько М. Про нашого співучого Михайла Мінського // Свобода. 1978, 16 квіт.; Гольдштейн М. Памяти Михаила Минского // Новое русское слово. 1988, 6 нояб.; Житкевич А. Розсіяні світами. Т. 2. Т., 2015.

Статтю оновлено: 2019