Мінц Ісак Ізраїльович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінц Ісак Ізраїльович


Мінц Ісак Ізраїльович

МІНЦ Ісак Ізраїльович (22. 01(03. 02). 1896, с. Кринички Катеринослав. губ., нині смт Дніпроп. обл. – 05. 04. 1991, Москва) – історик КПРС. Д-р істор. н. (1936; без захисту дис.), акад. АН СРСР (1946). Герой Соц. Праці (1976). Сталін. (1943, 1946) і Ленін. (1974) премії, Держ. премія СРСР (1983). Держ. нагороди СРСР. Навч. у Верхньодніпров. г-зії (нині Дніпроп. обл.), Харків. фельдшер. школі. 1917 вступив до більшов. партії. Був комісаром 46-ї стрілец. дивізії 14-ї армії Пд. фронту та 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, брав безпосередню участь у придушенні антибільшов. повстан. руху в Україні та розстрілах заручників. Закін. Ін-т червоної професури у Мос­кві (1926). Відтоді – зав. каф. ленінізму на міжнар. ленін. курсах із підготовки іноз. комуністів до рев. діяльності. 1931–49 – відп. секр. гол. ред. вид. «История граж­данской войны в СССР» (Москва, 1935, т. 1; 1942, т. 2). Очолював каф. історії СРСР у Моск. ін-ті історії, філософії і літ-ри та Моск. ун-ті (1932–49), ВПШ при ЦК КПРС (1937–49), Моск. пед. ін-ті (1950–72). У 1949 в ході кампанії боротьби з космополітизмом зазнав переслідувань за звинуваченнями в антипатріотизмі та євр. протекціонізмі. Від 1954 – ст. н. с. Ін-ту історії СРСР АН СРСР (Москва). Ініціатор створення і голова (1962–89) наук. ради АН СРСР з історії Великої Жовтн. соціаліст. революції. Тривалий час залишався провід. парт. істориком, входив до редколегій низки колектив. вид., серед яких – «Документы по истории гражданской войны в СССР» (т. 1, 1940), «История дипломатии» (т. 2–3, 1945), «История Коммунистической партии Советского Союза» (1959; 1962; усі – Москва).

Літ.: Октябрь и Гражданская война в СССР: Сб. к 70-летию акад. И. Минца. 1966; Поляков Ю. А. Он был таким раз­ным // К истории рус. революций: со­бытия, мнения, оценки. 2007 (обидві – Москва).

Статтю оновлено: 2019