Міологія | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міологія


Міологія

МІОЛО́ГІЯ (від грец. mõς (mυός) – м’яз і ...логія) – наука про будову, розвиток, функцію м’язів у нормі та за умов патологічних процесів. М. – розділ анатомії, що вивчає активну частину опорно-рухового апарату. Знання анатомії м’язів необхідні під час вивчення топогр. анатомії, фізіології, низки клін. дисциплін (напр., хірургії, травматології, неврології). Початок дослідж. м’язів сягає антич. часів і пов’язаний з ім’ям Гіппократа. Активну роль м’язів у функціонуванні опорно-рухового апарату описали Аристотель і Гален. Займаючись порівнял. анатомією органів, Гален аналізував рухи, які забезпечує м’язова система людини і тварин. Він виокремив м’язи, що виконують протилежну функцію (м’язи-антагоністи) та м’язи, що забезпечують однакову функцію (м’язи-синергісти). У Середньовіччі розвиток М. по­в’язаний з діяльністю перс. вченого Авіценни, який уперше описав допоміжні структури органа зору – скелетні м’язи ока, що формують його руховий апарат і забезпечують рухи очного яблука. Основоположниками європ. мед. науки вважають Леонардо да Вінчі (виконав низку рисунків м’язів і здійснив їхній опис за різного положення тіла) та проф. Падуан. ун-ту А. Везалія, який систематизував анатом. відомості про м’язи в праці «De humani corporis fabrica libri septem» («Про будову людського тіла», Базель, 1543). Відомими є його рисунки, що відображають динамічну анатомію (анатомію руху), м’язи під час скорочення. Копії шести робіт зберігаються в Анатом. музеї Львів. мед. ун-ту. У 17 ст. лікар-анатом Т. Вілліс уперше описав міофібрили та їхню роль у скороченні м’язів. М. Пирогов заклав основи вчення про допоміжні органи м’язів, зокрема про фасції (сполучнотканинні пластинки, що вкривають м’язи чи групи м’язів), підкреслив їхню роль у проведенні місц. анестезії, а також розглянув міжфасціал. простори як можливі шляхи розповсюдження запал. процесу та гною. Динамічну анатомію м’язів розвинув рос. учений П. Лесгафт, який вивчав функціонал. М., вплив фіз. вправ і навантажень на характер змін у м’язах. Фізіолог І. Сеченов розробив концепцію пропріоцепції (м’язово-суглобового чуття). Різні ендо- та екзопатогенні чинники можуть зумовлювати міопатію – найпоширеніше захворювання м’язової системи, хворобливий стан м’язів, що характеризується їхньою атонією й атрофією, може бути спадковим і прогресувати, найчастіше по­в’язаний з дисфункцією мітохондріал. апарату м’язових волокон.

Літ.: F. H. Netter. Atlas of Human Ana­tomy. Switzerland, 1991; Матешук-Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія. Л., 1997; Свиридов О. І. Анатомія людини. К., 2000; Нетлюх М. А. Українсько-латинський анатомічний словник. Л., 2000; Дюбенко К. А. Анатомічна термінологія. К., 2001; Міжнародна анатомічна номенклатура. К., 2001; Анатомія людини. К., 2004; Синельников Р. Д. Атлас анатомии человека: В 4 т. Москва, 2004; Анатомія людини: У 3 т. Лг., 2005. Т. 1; 2007. Т 2; 2009. Т. 3; Головацький А. С., Черкасов В. Г. та ін. Анатомія людини: У 3 т. В., 2006. Т. 1; 2007. Т. 2; 2009. Т. 3; Черкасов В. Г., Бобрик І. І. та ін. Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти). В., 2010; F. Paulsen, J. Waschke. Sobotta. Atlas der Anatomie des Menschen. München, 2011.

Статтю оновлено: 2019