Кідьош

КІДЬО́Ш — село Берегівського ра­йону Закарпатської області. Знаходиться побл. осушув. системи «Чорний Мочар» (колишнє однойм. найбільше болото Закарпатської низовини меліороване до серед. 20 ст.) і під­ніж­жя г. Нодьгедь, за 3 км від райцентру та залізнич. ст. Берегове. Площа 1,3 км². Насел. 895 осіб (2001), проживають українці й угорці. У К. досліджено поселе­н­ня та зна­йдено бронз. вироби кін. 2 тис. до н. е. За легендою, село виникло на місці монастиря, заснованого у 12 ст. королем-ви­гнанцем Соломоном (онук Ярослава Мудрого, син київ. княжни Анастасії). Не­зважаючи на те, що він був коронований (у 7-річ. віці), після смерті його батька Ендре І (належав до князів.-королів. династії Арпадів) у родині почалася боротьба за престол, у якій пере­міг син Бейли І — Ласло. Від 16 ст. К. мав статус м-ка, від 1551 — власну печатку з гербом: на червоному тлі — золотий змій, що звивається догори (символ від­творює назву поселе­н­ня: «кідьош» з угорської — «зміїний»). Навколишні ліси були місцем від­починку угор. королів. Почергово К. належав то окремим феодалам, то був королів. маєтком. Від серед. 1800-х рр. цією тер. володіла родина графів Каролі. 1910 тут мешкало 446 осіб, пере­важно угорці. Після роз­паду Австро-Угорщини — у складі Чехо-Словач­чини, 1938–45 — Угорщини, від 1945 — УРСР. У рад. період село деякий час мало назву Зміївка. Від 1952 — у під­порядкуван­ні Берегів. сільс. ради. 2001 селу від­новлено адм. статус. У К. здавна роз­винуті вино­градарство та виноробство, ткацтво. В ур­очищі г. Віс­сатекінте росте бл. 50 га сортових вино­градників. На Закарпат­ті стало досить ві­домим фермер. госп-во «Шош». Щорічно 7–9 березня на між­нар. фестивалі вина у м. Берегове місц. винороби посідають приз. місця. Домо­ткані скатертини, серветки, килими, покрівці кідьош. майстрів були пред­ставлені на різноманіт. ви­ставках. У К. — заг.-осв. школа, клуб, фельдшер.-акушер. пункт. На тер. села пробурено кілька свердловин з мінерал. термально-лікув. водою (азотно-метаново-хлоридно-натрієва), яка рекомендована для лікува­н­ня серцево-судин. системи, атеро­склерозу, ревматич. пороків серця, варикоз. роз­шире­н­ня вен, тромбофлебіту, захворювань опорно-рухового апарату та центр. і периферич. нервової систем. Зберігся костел Івана Хрестителя, збудований у 14 ст. на основі існуючої каплиці (13 ст.). У середньовіч­чі виконував оборон­ні функції — був обнесений муром і захищений ровом. 1590 храм конвертовано реформатами, зокрема забілено фреск. роз­писи. 1657 споруду по­шкоджено пожежею, 1827, 1889 і 1911 її ре­ставрували. Ви­значал. елементом костелу є бічні романсько-готичні вікна. 1911 у гол. наві виявлено фрагменти роз­писів 1360–70: «Св. Катерина», «Молитва про чашу», «Явле­н­ня Христа Марії». Побл. костелу — деревʼяна двохʼ­ярусна дзвіниця, зведена у 18 ст. У селі також функціонує кін­носпортивний клуб «Му­станг». Встановлено монументи загиблим під час 2-ї світової війни та жертвам сталін. режиму, 12-метр. хрест (3-й у світі за величиною оберіг, після бразил. і японського).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю