Мірний Іван Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мірний Іван Іванович


Мірний Іван Іванович

МІ́РНИЙ Іван Іванович (30. 08. 1872, с. Самотоївка Охтир. пов. Харків. губ., нині Краснопіл. р-ну Сум. обл. – 17. 03. 1937, Прага) – громадсько-політичний діяч. Чоловік З. Мірної-Хільчевської. Закін. С.-Петербур. ун-т (1898). Працював податк. інспектором у м. Умань (нині Черкас. обл.), від 1910 – у Київ. фінанс. палаті. Чл. київ. осередків ТУПу і т-ва «Просвіта». Під час 1-ї світ. війни – співроб. Ком-ту Пд.-Зх. фронту Всерос. союзу міст. Після Лютн. революції 1917 – чл. УЦР і в. о. заст. губерн. комісара Київщини. Вступив до УПСФ. Від листопада 1917 – ген. писар Ген. секретаріату УЦР; від січня 1918 – держ. писар УНР. За часів Української Держави і Директорії УНР очолював канцелярію МЗС. Від 1920 мешкав у Берліні (репрезентував Держ. центр УНР в екзилі), від 1924 – у Празі. Секр. Укр. громад. ком-ту й Укр. об’єд­нання у Чехо-Словаччині, скарбник Ком-ту допомоги голодуючим в Україні, один із організаторів та скарбник Союзу укр. письменників і журналістів на чужині, дир. канцелярій і викл. Укр. високого пед. ін-ту ім. М. Дра-гоманова й Укр. ін-у громадо­знавства. Автор багатьох публікацій у періодиці. 2013 у рідному селі встановлено мемор. дошку М.

Літ.: Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. Прага, 1942; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біогр. довід. К., 1998.

Статтю оновлено: 2019