Мірошников Іван Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мірошников Іван Іванович


Мірошников Іван Іванович

МІРО́ШНИКОВ Іван Іванович (21. 09. 1931, ст. Шумилінська, нині Ростов. обл., РФ – 02. 11. 1989, Харків) – поет-пісняр. Чл. СП СРСР (1973). Закін. Харків. вище авіац.-інж. військ. уч-ще (1963). Працював військ. представником на підпр-ві, що виготовляло системи керування ракет і косміч. апаратів. Брав участь у їх запусках на космодромі Байконур (Казахстан), який оспівував у своїх поезіях, вміщених у зб. «Ветер дальних дорог» (1961), «В краю космонавтов» (1964), «И совесть и любовь моя» (1970), «Пахари Вселенной» (1975), «Тюльпаны Байконура» (1978), «Огнекрылое племя» (1981), «Звездный причал» (1982), «Ветка полыни» (1989; усі – Харків). Дебютував 1950 віршами у г. «Боевое знамя» Пн.-Кавказ. військ. округу. Відтоді друкувався у г. «Ленинское знамя», «Камчатская правда», «Советский Сахалин», «Красная звезда», ж. «Советский воин». Його герої – люди космосу, яких особисто знав. Писав про нелегку, але благородну їхню працю. У своїх кращих віршах, наповнених патріот. мотивами, поет досягає справж. промовистості, вміння скупо і водночас яскраво показати дух епохи, її стрімк. ріст. Чимало віршів М. («Огнекрылое племя», «К звездам», «Ветераны космодрома», «Тюльпаны Байконура» та ін.) поклали на музику композитори О. Броневицький, О. Мамонтов, Б. Михайловський, О. Пахмутова. 1991 фірма «Мелодія» випустила диск з його піснями і віршами. Окремі поезії М. укр. мовою переклали В. Бондар, В. Романовський, Ю. Стадниченко, Р. Третьяков, М. Шаповал.

Літ.: Чернишов А. Муза і зброя // ЛУ. 1965, 23 лют.; Фоменко В. Літописець космічної ери // Веч. Харків. 1988, 6 серп.

Статтю оновлено: 2019