Мірошниченко Микола Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мірошниченко Микола Іванович


Мірошниченко Микола Іванович

МІРОШНИЧЕ́НКО Микола Іванович (25. 05. 1934, станиця Криловська Краснодар. краю, РФ) – прозаїк, драматург. Чл. СП СРСР (1977). Засл. діяч мист-в Абхаз. АРСР (1981). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1982) – разом з В. Терентьєвим (реж.-постановником), О. Кривошеїним (художником), А. Гончарем (виконавцем ролі Автора й 1-го секр. обкому партії) за виставу «Відродження» за однойм. книгою Л. Брежнєва в Одес. рос. драм. театрі. Закін. Всесоюз. заоч. юрид. ін-т (1964). У 1962–65 – на комсомол. роботі; 1966–68 – відп. секр., 1968–72 – заст. гол. ред. ж. «Молодая гвардия»; 1972–85 – заст. гол. ред. ж. «Театр»; 1985–2006 – гол. ред. ж. «Современная драматургия». Автор повістей з життя України «Таращанские зори» (1963), «Когда отзвенел малиновый звон» (1966); роману «Человек, сын человеческий» (1971); п’єс «Берегите белую птицу» (1973), «Жизнелюб» (1974), «Третье поколение», «Непоклонов» (обидві – 1977), «Мгновение над пропастью», «Андрей Колобов» (обидві – 1978), «Искушение» (1980; окреме вид. – Москва, 1982), «Возрождение» (1982), «Воссоздание Храма» (2001) та ін. Перекладав драм. твори з абхаз. мови.

Тв.: Исповедь усопшего монаха: Сб. 1970; Пьесы: [Сб.]. 1982; Испытай себя любовью: [Пьесы]. 1985 (усі – Мос­ква).

Статтю оновлено: 2019