Міршакар

Визначення і загальна характеристика

МІРШАКА́Р (справж. — Миршакар Мирсаид, Міршакар Мірсаїд; 22. 04(05. 05). 1912, кишлак Синдев, нині Шугнан. р-ну Горно-Бадахшан. автоном. обл., Таджикистан — 01. 08. 1993, Душанбе) — таджицький поет, драматург, сценарист, перекладач, державний діяч. Нар. поет Таджикистану (1962). Член СП СРСР (1934), СКін СРСР (1963). Сталінcька премія (1950). Державна премія Таджиц. РСР ім. А. Рудакі (1964). Закін. рад. партшколу в Душанбе (1930). Відтоді — на комсомол. та парт. роботах, зокрема був ред. відповід. друк. органів. Відп. секр. правління СП Таджиц. РСР (1940–43, 1946–59). Депутат 3–9-го скликань, голова (1961–75) ВР Таджиц. РСР. Друкуватися почав 1930. Розвивав сюжетні вірші й епіч. жанр таджиц. рад. поезії. Автор низки віршів, поем, п’єс, напис. з позицій соц­реалізму й у дусі рад. пафосу, в яких прославляв працю рад. людей, писав про дружбу народів СРСР та розвивав традиції таджиц. літ-ри. Один із основоположників таджиц. дит. літ-ри: кн. «Киштӣ хоб» («Корабель мрії», 1965), «Дурдонаҳои Амрита» («Перли для Амріти», 1970), «Айеми наврасӣ» («Дні юності», 1971) та ін. Написав спогади «Ёди ёри меҳрубон» («Пам’ять про моїх дорогих друзів», 1980; усі — Душанбе). Низку поезій присвятив Україні, серед них — «Днепр» («Дніпро»), «Дар наздикии ёдгориҳои шоир» («Біля пам’ятника поетові»), «Ба бародарам Платон Воронько» («Брату Платону Вороньку»). 1942 опублікував поему «Федко» («Федько») — про долю укр. хлопчика під час 2-ї світової вій­ни. Таджиц. мовою переклав поезію Т. Шевченка «Сарнавишти мо» («Сонце заходить, гори чорніють»), опубл. у вид.: «Маӣ­муаи шеърҳо» («Вибрані вірші», 1940; 1954), «Васият» («Заповіт», 1961; обидва — Сталинабад), «Дур аз дарьё» («Перлина великої ріки», Душанбе, 1964); написав вірш «Ба Кобзар Украина» («Кобзареві України») // «Шарки Сурх» (1961, № 3). Окремі твори М. українською мовою переклали В. Струтинський, Л. Забашта, В. Сокіл, П. Воронько, Б. Степанюк. Його іменем названо Респ. дит. бібліотеку та вулицю в Душанбе.

Завантажити статтю