Місаковський Станіслав | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Місаковський Станіслав


Місаковський Станіслав

МІСАКО́ВСЬКИЙ Станіслав (Misakowski Stanisław; справж. – Дем’янок Володимир Феофанович; 08. 05. 1917, с. Нововознесенське, нині Високопольс. р-ну Херсон. обл. – 09. 07. 1996, м. Жирардув Мазовец. воєводства, Польща) – польський поет. Чл. ПЕН-клубу (1988). З походження українець. Унаслідок розкуркулення родину відправлено на Пн. Кавказ, М. залишився із сестрою матері – під Маріу­полем (нині Донец. обл.). Злидні виштовхнули М. у середовище безпритульних, з ними він домандрував аж до Далекого Сходу. Потім повернувся до своєї родини й закін. школу та Ставропол. зоотех. ін-т (РФ, 1939). Працював у вівцерадгоспі. За півроку до нападу Німеччини на СРСР мобілізов. на навч. до артилер. уч-ща. З поч. вій­ни потрапив на фронт, після бою під Ор­шею (Білорусь) опинився в оточенні й потрапив до нім. полону. Спочатку – концтабір побл. Сувалків (Польща), після невдалої втечі перевед. до Німеччини. Звільнений амер. військами, перейшов демаркац. лінію і, натрапивши на рад. військ. частину, попросився знову на фронт. Після кількох тижнів у рад. армії заарешт. органами військ. контррозвідки, оскільки побував у нім. полоні. Втік з-під арешту, наприкінці 1944 найнявся на роботу до польс. селянина на глухому хуторі, роздобув фальшиві документи, за якими став М., опанував польс. мову. Переїхав на проживання на Пн. Польщі. Працював годинникарем, слюсарем, електриком, теслею, кравцем, очолив відділ культури в м-ку Свідвин, організовував щорічні театр. фестивалі. Від 1956 почав друкувати вірші польс. мовою – спочатку фрашки, сатир. мініатюри; дебютував поет. зб. «Kiedy nadchodzi noc» (Poznań, 1963). Автор докум. роману-життєпису «W.E.D.» (крипт. справж. прізвища, імені й по батькові; у рукопису). Загалом видав понад 20 кн. поезій, зб. оповідань, писав п’єси. Чимало віршів і малої прози М. є діаріушем людини, яка перебуває у стані самоідентифікації, відновлення «кореневої системи», захисту морал. імперативів. На книги М. схвально відгукнулися Я. Івашкевич, Є. Анджеєвський, З. Беньковський. Однак і польс. влада, і певні літ. кола з підозрою ставилися до його біографії, «самоорганізованості», виклич. непристосуванства. Рад. цензура викреслювала перекладні твори М. і у Києві, і в Москві. Твори М. перекладені кількома мовами, в укр. перекл. почали друкуватися від серед. 1990-х рр., зокрема в антологіях «Тому, що вони сущі» (Л., 1996; 2005), «Польський літературний вітраж» А. Глущака (О., 2007).

Тв.: Jest taki świat. Warszawa, 1964; Sy­­donia: poemat historyczny. Poznań, 1970; 1978; Gdziekolwiek z dala od świata. Poz­nań, 1970; Do utraty snu. Gdańsk, 1971; Dwa okna. Poznań, 1972; Mój stary dobry świat. Poznań, 1973; List. Warszawa, 1975; Hołobie. Warszawa, 1978; Poezje. Poznań, 1980; Poezje Wybrane. Warszawa, 1980; Ku tobie ciągną moje drzewa. Warszawa, 1980; Nie ma wyboru. Warszawa, 1980; Zaświat: dramat. Warszawa, 1980; Trzy chwile. Kraków, 1983; Żarna. Poznań, 1985; Gdy wychodzisz z domu. Kraków, 1990; To, czego nie ma. Warszawa, 1994; укр. перекл. – Вторгнення землі. К., 2008.

Літ.: Глущак А. Українець, який уславив польську літературу // Веч. Одесса. Додаток «192 сходинки». 1999, 20 серп.; Базилевский А. Трое вне схемы: Мисаковский – Ружевич – Милош // Привыч. ощущения кризиса. В «соцлагере» и вокруг. Москва, 1999; Глущак А. Стані­слав Місаковський, W.E.D. – польський поет українського походження // Місаковський С. Вторгнення землі. К., 2008; Гаврош О. Містика Місаковського // Україна молода. 2008, 23 жовт.

Статтю оновлено: 2019