Місевич Кость | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Місевич Кость


Місевич Кость

МІСЕ́ВИЧ Кость (Костянтин Федорович; 17. 11. 1890, с. Лезнів Проскурів. пов. Поділ. губ., нині у складі Хмельницького – 11. 09. 1943, с. Попівці, нині Кременец. р-ну Терноп. обл.) – бандурист, співак (тенор), педагог. Чоловік М. Місевич-Боно. Закін. 6 кл. г-зії у м. Проскурів (нині Хмельницький). Працював телеграфістом на залізниці. Захопився підручником з гри на бандурі Г. Хоткевича, розпочав займатися самоосвітою. Гри на бандурі навч. у мандрів. сліпого кобзаря А. Митяя, який кілька місяців жив у Лезневому. 1917 обраний депутатом до УЦР від Проскурів. пов., був комісаром Поділ. залізниці при Мін-ві залізниць УНР. Під час Визв. змагань 1917–21 воював у Армії УНР, разом із частинами якої восени 1920 інтернов. у Польщі (м. Тарнув, Перемишль). Після звільнення з табору очолив Спілку пасічників Перемишлянщини. Виготовив у майстерні декілька бандур, 1925 разом із Д. Гонтою створив дует, який успішно концертував Волинню, Галичиною. Деякий час із ними виступав у тріо придвор. бандурист гетьмана П. Скоропадського Д. Щербина. Разом із дружиною брав участь у концертах т-ва «Просвіта» та Шевченків. вечорах. Грав у зведеній капелі бандуристів Галичини разом із Ю. Сінгалевичем у Львові. У репертуарі – думи «Про Байду Вишневецького», «Про зруйнування Січі», «Про Палія і Мазепу»; канти «Б’ють пороги», «На смерть Шевченка», «Про Почаївську Божу Матір»; танц. мелодії «Гайдук», «Запорозький», «Кубанський», «Полтавський», «Харківський танок». Від 1929 мешкав у с. Великі Млинівці (нині Кременец. р-ну). 1939 переїхав до м. Холм (Польща), де вів клас бандури в укр. г-зії. Під час 2-ї світ. війни разом з дружиною повернувся до с. Великі Млинівці, де активно концертував, продовжував традиції укр. мандрів. співоцтва, виступав перед вояками УПА. Від 1941 при Кременец. т-ві «Просвіта» відновлено муз. школу, в якій викладав клас бандури. Серед учнів – З. Бережан, Д. Гонта, С. Кіндзерявий-Пастухів, С. Малюца, Б. Чайківський. 1943 переховувався від нім. окупантів у с. Попівці, де був заарешт. і важко поранений. Покінчив життя самогубством. Вагомий внесок М. у розвиток укр. кобзарства високо оцінив У. Самчук. Його ім’ям названо Школу кобзар. мист-ва у Нью-Йорку, вулицю у Хмельницькому.

Тв.: Бандурист Антін Митяй // Літопис Червоної Калини. 1931. № 9.

Літ.: Трембіцький А. Іменем хмельничанина Костянтина Місевича названо Школу кобзарського мистецтва в Нью-Йорку (США) // Видатні постаті міста Хмельницького: Мат. 2-ї наук.-практ. конф. Хм., 2007.

Статтю оновлено: 2019