Містраль Ґабрієла | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Містраль Ґабрієла


Містраль Ґабрієла

МІСТРА́ЛЬ Ґабрієла (Mistral Gabriela; справж. – Lucila Godoy Alcayaga, Лусіла Ґодой Алькаяґа; 07. 04. 1889, м. Вікунья, провінція Кокімбо, Чилі – 10. 01. 1957, м. Гемпстед, шт. Нью-Йорк, США; похов. у Чилі) – чилійська поетеса, громадська діячка, дипломат. Нобелів. премія з літ-ри (1945), Нац. літ. премія Чилі (1951). З 16-ти р. учителювала. Від 1924 – чилій. консул в Італії, 1933–35 – Іспанії, 1935–37 – Португалії, 1938–46 – Бразилії, США. Брала участь у роботі Ліги Націй і ООН (1946). Перші вірші опубл. 1903. Псевд. на честь італ. письменника Ґабріеле Д’Аннуціо і провансал. поета Ф. Містраля. Глибоко драм. ранні поезії М., сповнені туги за коханим, що передчасно покинув світ – «Sonetos de la muerte» («Сонети смерті», 1914; увійшли до зб. «Desolación» / «Відчай», Нью-Йорк, 1922). Поезія справж. почуття М. зробила її символом ідеаліст. прагнення для всієї Лат. Америки. Широкої популярності набула її зб. колиск. пісень та віршів «Ternura» («Ніжність», Мадрид, 1924). Зб. «Tala» («Рубання лісу», Буенос-Айрес, 1938), наповнена мотивами та образами фольклору, – гімн історії й природі латиноамер. континенту. До остан. зб. «Lagar» («Давильня», Сантьяґо, 1954) увійшли лірико-філос. та ін. вірші. М. звеличувала людину праці, обстоювала права жінки, людську гідність. Писала статті з питань літ-ри, нариси, есе. 1984 у Києві в упорядкуванні та з передмовою М. Литвинця вийшли її «Поезії». Окремі вірші М. переклав І. Качуровський (опубл. у зб. «Золота галузка», Буенос-Айрес; Мюнхен, 1991), а також Д. Павличко, С. Борщевський, Г. Латник, Г. Чубай, Ю. Покальчук, В. Моруга, О. Криштальська. 2009 у Сантьяґо відкрито Культур. центр її імені, на честь М. названо кратер на Меркурії.

Тв.: Poesías completas. Madrid, 1958; Poema de Chile. Santiago, 1967; Lagar II. Santiago, 1992; укр. перекл. – [Вірші] // Всесвіт. 1979. № 4; [Вірші] // Поезія’80. Вип. 1. К., 1980; [Вірші] // Дніпро. 1981. № 3; [Сонети] // Світ. сонет. К., 1983.

Літ.: Сіро Алегрія. Мій друг Габрієла Містраль // Всесвіт. 1979. № 4; Лит­ви­нець М. Життя в осяянні поезії // Міс­траль Г. Поезії. К., 1984.

Статтю оновлено: 2019