Місцева влада

МІСЦЕ́ВА ВЛА́ДА — вид публічної влади яку реалізують від імені субʼєктів, що функціонують у межах певних низових адміністративно-територіальних одиниць. У Кон­ституції України закріплено поділ публіч. влади за видами (влада українського народу, держ. влада, влада місц. самоврядува­н­ня) та рівнями (центр., місц.). Від центр. (заг.-держ.) влади М. в. від­різняється низкою ознак: у кожній країні існує лише одна центр. влада, тоді як М. в. — декілька (місц. самоврядува­н­ня, місц. викона­вча влада); центр. влада поширена на всіх чл. су­спільства, М. в. — на певну його частину; центр. влада може роз­вʼязувати про­блеми заг.-сусп. характеру, М. в. — тільки локал.; центр. влада є суверен., а М. в. має підзакон. характер, діє на основі принципів, у порядку і межах, установлених центр. владою. У М. в. сучас. України по­єд­нано два начала: громад. і державницьке. Уперше в кон­ституц. практиці України ви­окремлено рівень децентралізов. М. в. Процеси децентралізації полягають у становлен­ні публіч. влади територ. громад, або влади місц. самовряду­ван­ня, наділен­ні їх певними функціями та повноваже­н­нями. Також в Україні реалізують принцип деконцентрації влади, що знаходить виявле­н­ня у діяльності місц. держ. адміністрацій, які є місц. органами держ. виконав. влади, що роблять її більш оператив. і на­ближеною до населе­н­ня. Публічна влада територ. громад та влада, яку здійснюють місц. держ. адміністрації, — внутр. елементи заг.-соц. процесів упр. загалом, однак це різні за своєю юрид. природою (насамперед за функціями і повноваже­н­нями) системи М. в. Кожен вид М. в. має специфічні ознаки. Так, функціонува­н­ня місц. держ. адміністрацій — втіле­н­ня концепції держ. політико-правової природи М. в., а діяльність територ. громад має недерж. політико-правову природу, є елементом громадянського су­­спільства. Від­мін­ності між функ­ціями територ. громад та функціями місц. органів держ. виконав. влади можна простежити за субʼєктно-обʼєктними якостями цих субʼєктів: місц. держ. влада вирішує місц. пита­н­ня держ. значе­н­ня; місц. самоврядува­н­ня — пита­н­ня місц. значе­н­ня, що виходять з колектив. інтересів жителів — чл. територ. громади. Територ. громади — природні корпорації місц. жителів, що здійснюють самоврядува­н­ня без­посередньо або через органи місц. самоврядува­н­ня, існують на принципах самоорганізації та не входять у ієрарх. під­порядкува­н­ня щодо ін. субʼєктів влади. У свою чергу, місц. держ. адміністрації — органи (агенти) держ. виконав. влади на місцях, під­порядк. органам виконав. влади вищого рівня, а також підзвітні та під­кон­трол. від­повід. пред­ставниц. органам у сфері делегов. ними пов­новажень. Їхні функції мають держ. характер (від­ображають держ. інтерес) і, насамперед, зумовлені зав­да­н­нями та про­блемами держ. значе­н­ня. На функціонал. рівні місц. держ. викона­вча влада не має будь-яких самост. прав і повноважень, від­мін. та від­окремлених від прав і повноважень органів центр. держ. влади, а територ. громади мають власні самоврядні повноваже­н­ня. Неможливо провести абсолют. роз­поділ місц. держ. та самовряд. влади, оскільки вони є склад. елементами єдиного кон­ституц. (але не держ.) механізму. Обʼ­єд­нує діяльність територ. громад і місц. органів держ. виконав. влади те, що при децентралізації (місц. самоврядуван­ні) та деконцентрації повноваже­н­ня щодо прийня­т­тя важливих рішень вилучають у центр. влади і пере­дають на місця; вони мають певною мірою автоном. ха­рактер та спрямов. на забезпече­н­ня колектив. потреб населе­н­ня. Також серед ознак, притаман. місц. держ. і самовряд. владам, ви­окремлюють їхній ін­ституціоналізов. характер (державниц. та самоврядні структури є обо­вʼязк. ін­ституціями для насел. тер., у межах якої вони функціонують); наявність специфіч. уособленого апарату, який здійснює владу; функціонува­н­ня у межах законів та ін. норматив. актів; реалізація влади на певній тер. стосовно всіх фіз. осіб, які знаходяться на ній; встановле­н­ня та збір податків і зборів; самост. формува­н­ня бюджету. В Україні від­носини щодо організації та діяльності субʼєктів М. в. врегульов. Кон­ституцією, Законами «Про місцеве самоврядува­н­ня в Україні» (1997) та «Про місцеві державні адміністрації» (1999). Починаючи від 1990, коли у віт­чизн. науці роз­почалося формува­н­ня сучас. по­глядів на М. в., окремі аспекти її організації та діяльності дослідили М. Баймуратов, О. Батанов, В. Борденюк, І. Бутко, В. Гробова, І. Дробуш, Б. Калиновський, В. Кампо, М. Корнієнко, В. Кравченко, П. Любченко, Н. Мішина, М. Орзіх, В. Погорілко, О. Прієшкіна, М. Пухтинський, М. Теплюк.

Завантажити статтю