Місцева влада | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Місцева влада


Місцева влада

МІСЦЕ́ВА ВЛА́ДА – вид публічної влади яку реалізують від імені суб’єктів, що функціонують у межах певних низових адміністративно-територіальних одиниць. У Конституції України закріплено поділ публіч. влади за видами (влада укр. народу, держ. влада, влада місц. самоврядування) та рівнями (центр., місц.). Від центр. (заг.-держ.) влади М. в. відрізняється низкою ознак: у кожній країні існує лише одна центр. влада, тоді як М. в. – декілька (місц. самоврядування, місц. виконавча влада); центр. влада поширена на всіх чл. сусп-ва, М. в. – на певну його частину; центр. влада може розв’язувати проблеми заг.-сусп. характеру, М. в. – тільки локал.; центр. влада є суверен., а М. в. має підзакон. характер, діє на основі принципів, у порядку і межах, установлених центр. владою. У М. в. сучас. України поєднано два начала: громад. і державницьке. Уперше в конституц. практиці України виокремлено рівень децентралізов. М. в. Процеси децентралізації полягають у становленні публіч. влади територ. громад, або влади місц. самовряду­ван­ня, наділенні їх певними функціями та повноваженнями. Також в Україні реалізують принцип деконцентрації влади, що знаходить виявлення у діяльності місц. держ. адміністрацій, які є місц. органами держ. виконав. влади, що роблять її більш оператив. і наближеною до населення. Публічна влада територ. громад та влада, яку здійснюють місц. держ. адміністрації, – внутр. елементи заг.-соц. процесів упр. загалом, однак це різні за своєю юрид. природою (насамперед за функціями і повноваженнями) системи М. в. Кожен вид М. в. має специфічні ознаки. Так, функціонування місц. держ. адміністрацій – втілення концепції держ. політико-правової природи М. в., а діяльність територ. громад має недерж. політико-правову природу, є елементом громадянського су­спільства. Відмінності між функ­ціями територ. громад та функціями місц. органів держ. виконав. влади можна простежити за суб’єктно-об’єктними якостями цих суб’єктів: місц. держ. влада вирішує місц. питання держ. значення; місц. самоврядування – питання місц. значення, що виходять з колектив. інтересів жителів – чл. територ. громади. Територ. громади – природні корпорації місц. жителів, що здійснюють самоврядування безпосередньо або через органи місц. самоврядування, існують на принципах самоорганізації та не входять у ієрарх. підпорядкування щодо ін. суб’єктів влади. У свою чергу, місц. держ. адміністрації – органи (агенти) держ. виконав. влади на місцях, підпорядк. органам виконав. влади вищого рівня, а також підзвітні та підкон­трол. відповід. представниц. органам у сфері делегов. ними пов­новажень. Їхні функції мають держ. характер (відображають держ. інтерес) і, насамперед, зумовлені завданнями та проблемами держ. значення. На функціонал. рівні місц. держ. виконавча влада не має будь-яких самост. прав і повноважень, відмін. та відокремлених від прав і повноважень органів центр. держ. влади, а територ. громади мають власні самоврядні повноваження. Неможливо провести абсолют. розподіл місц. держ. та самовряд. влади, оскільки вони є склад. елементами єдиного конституц. (але не держ.) механізму. Об’єднує діяльність територ. громад і місц. органів держ. виконав. влади те, що при децентралізації (місц. самоврядуванні) та деконцентрації повноваження щодо прийняття важливих рішень вилучають у центр. влади і передають на місця; вони мають певною мірою автоном. ха­рактер та спрямов. на забезпечення колектив. потреб населення. Також серед ознак, притаман. місц. держ. і самовряд. владам, виокремлюють їхній інституціоналізов. характер (державниц. та самоврядні структури є обо­в’язк. інституціями для насел. тер., у межах якої вони функціонують); наявність специфіч. уособленого апарату, який здійснює владу; функціонування у межах законів та ін. норматив. актів; реалізація влади на певній тер. стосовно всіх фіз. осіб, які знаходяться на ній; встановлення та збір податків і зборів; самост. формування бюджету. В Україні відносини щодо орг-ції та діяльності суб’єктів М. в. врегульов. Конституцією, Законами «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) та «Про місцеві державні адміністрації» (1999). Починаючи від 1990, коли у віт­чизн. науці розпочалося формування сучас. поглядів на М. в., окремі аспекти її орг-ції та діяльності дослідили М. Баймуратов, О. Батанов, В. Борденюк, І. Бутко, В. Гробова, І. Дробуш, Б. Калиновський, В. Кампо, М. Корнієнко, В. Кравченко, П. Любченко, Н. Мішина, М. Орзіх, В. Погорілко, О. Прієшкіна, М. Пухтинський, М. Теплюк.

Літ.: Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні. К., 2007; Баймуратов М. А., Буряк Т. М. Объектный состав публичной самоуправленческой (муниципальной) власти: Телеологические установки, идентификация, конституционно-правовая регламентация. С., 2007; Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії. К., 2007; Батанов О. В. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та прак­тики. К., 2010; Гробова В. П. Система місцевого самоврядування в Україні: доктринальні та прикладні аспекти. Х., 2013; Калиновський Б. В. Місцева публічна влада в Україні: конституційно-правові засади функціонування та розвитку. В., 2016.

Статтю оновлено: 2019