Місцеві податки і збори | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Місцеві податки і збори


Місцеві податки і збори

МІСЦЕ́ВІ ПОДА́ТКИ І ЗБО́РИ – обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджетів адміністративно-територіальних одиниць; складова податкової системи держави. Перелік М. п. і з., їхні граничні розміри, платників і порядок обчислення встановлюють законодавчо; конкретні податки та збори, їхні розміри і порядок оплати для певної тер. визначають органи місцевого самоврядування. До місц. податків належать комунал. податок і податок на рекламу. Місц. збори справляють за право використання місц. символіки; паркування автотранспорту; видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; дозвіл на проведення місц. аукціонів, конкурс. розпродажів і лотерей; право проведення кіно- і телезйомок; проїзд територією прикордон. областей автотранспортом, що вирушає за кордон, а також готел., курорт., ринк. та ін. збори. М. п. і з. включають до складу валових витрат, які вилучають зі скориг. валового доходу, а отже, зменшують суму оподатк. прибутку. Суб’єкти господарювання відносять їх до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формування прибутку. Органи місц. самоврядування в Україні мають право запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодав. актами; визначати ставки, що не перевищують гранич. розмірів, передбачених законодав. актами; встановлювати додатк. пільги для окремих платників податків (визначення ставки нижче за мін., звільнення від податку тощо). Згідно з діючим законодавством, платниками комунал. податку є визначені юрид. особи усіх форм власності, що перебувають на тер. України. Об’єкт для розрахунку податку – фонд оплати праці, який обчислюють шляхом перемноження середньосписк. кількості працівників на місяч. неоподатк. мінімум доходів громадян. Граничну ставку податку встановлено у розмірі 10 % від об’єкта оподаткування (розрахунк. величини фонду оплати праці). Податок сплачують щомісяця, виходячи із суми, оподаткованої у поперед. місяці. Платниками податку з реклами є суб’єк­ти підприємн. діяльності, їхні фі­­лії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники (peкламо­дав­ці), виробники і розповсюджувачі реклами. Податок з реклами стягують з усіх видів комерц. оголошень і повідомлень, які поширюють за допомогою ЗМІ (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, реклам. щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, у транспорті); друкують на спорт. одязі чи майні. Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг, виробники реклами – щомісяця.

Літ.: Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. та ін. Фінанси підприємств: Підруч. 8-е вид. К., 2013; Атаманчук Н. І., Процюк Д. В. Місцеві податки і збори в Україні: сучасний стан та перспективи реформування // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Право. 2015. Вип. 31, т. 2; Станкус Т., Крот Ю. Місцеві податки і збори. Х., 2017.

Статтю оновлено: 2019