Міська агломерація

МІСЬКА́ АГЛОМЕРА́ЦІЯ — територіально-економічна інтеграція групи щільно роз­ташованих і функціонально повʼязаних населених пунктів, що від­різняються один від одного величиною та народногосподарським спрямува­н­ням. М. а. є формою роз­селе­н­ня, де наявні територ. близькі (або такі, що частково зрослися) насел. пункти, обʼєд­нані інтенсив. вироб., труд., комунал.-господар., культурно-побут. та рекреац. звʼязками, що характерно для видобув. промисловості (напр., територія Донбасу), індустр. центрів (напр., Дні­пропет­ровськ, Харків та ін.), але не властиве для с.-г. р-нів (напр., Рівне). М. а. складається з міських поселень, агломерація насел. пунктів — із міських та сільс. поселень. У М. а. пере­важає частка вільних від господар. діяльності площ. Чим більше природ. компонентів збережено в місті, тим комфортніші умови прожива­н­ня в ньому. Специф. ознакою України, особливо її найроз­виненіших індустр. р-нів, є наявність знач. кількості М. а., через що виникають містобудівні про­блеми, повʼязані з неналежним врахува­н­ням М. а. у регіон. схемах планува­н­ня територій під час забудови міст і виріше­н­ня питань взаємоповʼяз. роз­селе­н­ня й територ. роз­витку, організації між­селен. мережі центрів культурно-побут. обслуговува­н­ня й масового позаміського від­починку, інж. та транс­порт. інфра­структури. Про­блема М. а. особливо актуальна в інтенсивно освоєних пром. р-нах, де від­чутні негат. наслідки недо­стат. врегулюва­н­ня чи виріше­н­ня багатьох питань, перед­усім еколого-містобудів. характеру. З містобудів. по­гляду М. а. вирізняються тим, що вони є результатом неповноцін­но організов. функціон.-роз­планув. роз­витку міст і регіонів. Від­сутність належ. архіт.-роз­планув. організації усієї території М. а. негативно впливає на її функціон. характеристики. Процес агломерува­н­ня насел. пунктів су­проводжується істот. зменше­н­ням від­критого простору, що оточує місто. Такий про­стір стає між­селен­ним, а території значно видо­змінюються в процесі інтенсив. антропоген. діяльності. У М. а. посилюється негат. вплив концентрації виробництва та зро­ста­н­ня потужності під­приємств на сан.-гіг. стан довкі­л­ля (екон. ефективність вироб. концентрації в багатьох випадках призводить до його погірше­н­ня). Функціон. взаємозвʼязок насел. місць надає територ. групам деякі ознаки систем, що ще не досягли належ. рівня роз­планув. організації. Тому М. а. потребують більш цілеспрямов. упр. їхнім роз­витком з метою пере­творе­н­ня в планово-регульов. груп. системи насел. місць. Залежно від території зони впливу міст-центрів ви­окремлюють: крупні агломерації — 50–60 км; великі — 30–40 км; середні — 20 км; малі — 15–18 км. М. а. ви­значають як систему роз­селе­н­ня особл. виду, що вже утворилася та в межах якої сформувалися такі структурні елементи: міста-центри, урбаніз. ядро, зовн. зона. Урбаніз. ядро М. а. — група територ. на­ближених, але адм. роз­межов. міст і селищ, тому в процесі його роз­планува­н­ня виникає альтернатива ви­значе­н­ня подальших шляхів роз­витку: або повного зро­ста­н­ня най­ближчих міст, або їх планомір. обʼ­єд­нан­ня в ціліс. планув. одиницю. Важливим пита­н­ням є ви­значе­н­ня типу звʼязків між насел. пунктами, що можуть ґрунтуватися на вироб., труд., культур. та побут. від­носинах. Груп. системи насел. пунктів — планово-регульов. системи в межах доціл. витрат часу населе­н­ня на період. між­селен­ні по­їздки; утворюються на основі інтеграції соц.-екон. і роз­планув. функціон. взаємозвʼязків задля оптимізації умов жит­тєдіяльності населе­н­ня. Мета цілеспрямов. формува­н­ня груп. систем насел. пунктів різної величини й нар.-госп. спрямува­н­ня — обʼ­єд­на­н­ня за роз­виненими територ.-вироб. звʼязками, заг. транс­порт. та інж. інфра­структурою, єдиною системою громад. центрів соц.-культур. обслуговува­н­ня. У межах цих систем від­носно повно та рівноцін­но мають задовольняти потреби населе­н­ня у виборі місць труд. діяльності, здобут­ті освіти, культурно-побут. обслуговуван­ні та до­звіл­лі за місцем по­стій. прожива­н­ня. Територ. межі груп вза­є­моповʼяз. насел. пунктів різної категорії ви­значають нормат. радіусами труд. тяжі­н­ня і щоден. культурно-побут. звʼязками (30–40 хв. транс­порт. досяжності до центр. насел. пункту); масовими між­селен. труд. пере­міще­н­нями й період. культурно-побут. звʼязками (1–1,5 год. транс­порт. досяжності до центр. міста). Величина території груп. системи насел. пунктів, а також кількість поселень, що входять до неї, можуть бути неоднаковими на різних етапах її роз­витку залежно від зро­ста­н­ня швидкості між­селен. пасажир. транс­порту. У груп. системах насел. пунктів виділяють міста (центри систем), а також під­центри. Витрати часу на пере­сува­н­ня в центр системи з р-ну прилеглих насел. пунктів не повин­ні пере­вищувати 1,5–2 год., на пере­сува­н­ня до місць короткочас. (щотижневого) від­починку — 2 год. Напрями роз­витку осн. зон міст, що входять до груп. системи насел. пунктів, ви­значають та резервують із врахува­н­ням заг. схеми планув. і функціон. організації з таким роз­рахунком, щоб уникнути можливих пере­шкод під час роз­витку сусід. міст та не допустити їх територ. зро­ста­н­ня, а також забезпечити необхідну гнучкість у викори­стан­ні територій окремих міст. У процесі формува­н­ня пер­спектив. системи насел. пунктів перед­бачено планув. заходи, найважливішим із яких є комплексне зонува­н­ня території р-ну, що тяжіє до круп. міста. Воно разом з ядром системи насел. пунктів, що формується на його базі, утворює центр. зону, у межах якої встановлено певний режим викори­ста­н­ня території. У цій зоні не до­зволяють (або обмежують) будівництво нових та роз­шире­н­ня наявних пром. під­приємств, стимулюють роз­виток зелених масивів, місць короткочас. від­починку та під­приємств приміського с. господарства, що не завдають шкоди здоровʼю людей. Ширину внутр. зони (обмеж. містобудів. режиму) ви­значають у межах 1-год. транс­порт. досяжності від центру круп. міста. У зовн. периферій. зоні р-ну допускають роз­виток міст, що мають з центр. містом вироб., господар., культурно-побут., наук. та ін. звʼязки, роз­ташовують обʼєк­ти щотижн. й тривалого від­починку, а також приміського с. господарства. Зовн. межі периферій. зони (актив. містобудів. роз­витку) установлюють 2-год. досяжністю до центру круп. міста; вони мають тенденцію до роз­шире­н­ня залежно від удосконале­н­ня дорожньо-транс­порт. мережі й зро­ста­н­ня швидкості сполучень. Виріше­н­ня про­блем, повʼязаних з упорядкува­н­ням роз­витку міст, пере­творе­н­ням їх у взаємоповʼязані груп. системи насел. пунктів, потребує особл. під­ходу під час роз­робле­н­ня генерал. планів міст. З одного боку, крупні й найкрупніші міста та їх агломерації є обʼєк­тами склад. техноген. природи, мають тільки їм притаман­ні закономірності роз­витку, а з іншого — у дослідж. і проектах усе ще пере­важають фрагментарні й вузько­профес. під­ходи до об­ґрунтува­н­ня їхнього роз­витку.

Завантажити статтю