МІСЬКА́ ІДЕНТИ́ЧНІСТЬ — від­чу­т­тя звʼязку з містом. Будь-яка ідентичність перед­бачає наявність певного ідентитету — уявле­н­ня про обʼєкт, з яким субʼєкт ідентифікації спів­від­носить себе. Про­блеми М. і. пред­ставлено в роботах низки авторів. З соціол. по­гляду інтер­претації міста та міської спільноти роз­глядаються пере­важно у працях М. Вебера та Г. Зім­меля, меншою мірою — Ф. Тен­ніса та Е. Дюркга­йма. Роз­виток цих інтер­претацій пред­ставлений, з одного боку, в роботах пред­ставників чиказ. соціол. школи (Р. Парк і Л. Вірт), з ін. — у рад. соціології та пострад. урбаністиці (Т. Дрідзе, Л. Коган, В. Глазичев). Істот. внеском у роз­виток наук. студій з М. і. вважають дослідж. спільнот (В.-Л. Ворнер, Р. і Х. Лінд, В. Вайт, Г. Сат­тлс, М. Яновітц, Г. Ганс, К. Фішер, Б. Вел­лман та ін.). Ґрунт. напрацюва­н­ня містять пра­­ці філософів, істориків (Ф. Бродель, В. Беньямін, М де Серто, Е. Амін, Н. Тріфт), гео­графів (Е. Релф, І-Фу Туан), психологів (Г. Прошанскі, Г. Бріквелл, Е. Пол, Д. Гам­мон, М. Левицька, К. Твіґ­ґер-Росс, Д. Узелл, М. Лаллі). Вітчизн. соціологи є авторами робіт, присвяч. міській і територ. ідентичностям, процесам спри­йня­т­тя та самос­прийня­т­тя, осо­б­ливостям постсучас. су­спільства тощо. Серед них — Н. Костенко, Н. Черниш, І. Кононова, Л. Малес, В. Середа, О. Міхеєва, Ю. Сорока. Осмисле­н­ня феномену М. і. здійснюють у межах різних темат. і дисциплінар. контекс­тів. Суто соціол. спроби ви­вче­н­ня М. і. багато в чому успадковують вихідні принципи суміж. дисциплін у дослідж. цього пита­н­ня, що призводить до посиленої уваги одним її проявам і нехтуван­ню іншими. При цьому дотрима­н­ня заг.-ви­знаного під­ходу до концептуалізації ідентичності не можна вважати задовільним у випадку М. і., оскільки міська спільнота не характеризується єд­ністю норм, цін­ностей, уявлень, а отже, не має одно­знач. основи для ідентифікації; це посилюють також умови постсучас. су­спільства, істотно впливаючи на формува­н­ня та функціонува­н­ня М. і.: місто стає не стільки місцем індивідів, які у взаємодії виробляють спіл. «міський спосіб життя», скільки сукупністю індивідуалізов. «не­зна­йомців», які надають пере­вагу життю в автоном. мережах однодумців, аніж спілкуван­ню з ін., і формують ставле­н­ня до міста багато в чому на під­ставі медіаобразів. В умовах постсучас. су­спільства М. і. необхідно інтер­претувати на основі концепції «уявленої спільноти» (Б. Андерсон) як такої, що має своїм ідентитетом саме місто. Оскіль­ки умови постсучас. су­спільства унеможливлюють існува­н­ня міської спільноти як «морал. єд­ності», М. і. не можна інтер­претувати в традиц. руслі як результат належності до спільноти. У цьому значен­ні постсучасне су­спільство — стан су­спільства, що характеризується, насамперед, входже­н­ням у глобал. економіку, посиле­н­ням ролі культур. та інформ.-технол. складових у своєму функціонуван­ні. Сприйня­т­тя міста у просторовому вимірі повʼязане не тільки і не стільки з його територ. близькістю з ін. містами, скільки з символіч. інтер­претаціями подібностей та від­мін­ностей. Актуалізація тих чи ін. його образів провокується певними конкрет. умовами й інтересами зацікавлених сторін. Сприйня­т­тя цих образів залежить від індивід. і груп. досвіду респондентів. Для ідентифікації від­бирають ті образи міста, що сприяють формуван­ню та від­творен­ню позитив. самооцінки. М. і. містить три взаємо­повʼязані аспекти, що роз­кривають її формува­н­ня та від­творе­н­ня: осмисле­н­ня міста з по­гляду забезпече­н­ня матеріал. по­треб індивіда (функціонал. аспект); інтер­претація міста з по­гляду його культур. ви­значеності в різних системах координат (культур. аспект); звичка до матеріал. і символіч. умов міського середовища (повсякден. аспект). При актуалізації М. і. на повсякден. рівні діє принцип «взаємозамін­ності пер­спектив» (А. Шюц), завдяки якому від­мін­ності між досві­дом та уявле­н­нями про місто різних міських груп та спільнот за­звичай не беруть до уваги. Ви­окремлюють часовий і просторовий виміри М. і., що є втіле­н­нями, від­повід­но, особистісного (вираже­н­ня самототожності особистості) та класифікац. (від­мін­ності особи від ін.) смислів ідентичності. Змістовно М. і. охоп­лює два взаємоповʼязані виміри — локал. і глобал.: перший акцентує увагу на культивуван­ні локал. спільноти, історії конкрет. міста, приналежності до нього; другий — на ро­зумін­ні міста як ре­презентанта глобал. процесів роз­витку су­спільства загалом, його економіки, культури, технології тощо.