Міське училище

МІСЬКЕ́ УЧИ́ЛИЩЕ ім. С. Грушевського збудовано 1910–11 у Києві; памʼятка архітектури. Роз­таш. на вул. Кирилівська, № 164, бічний фасад виходить на пл. Петропавлівська. Крім. гол. будинку, на ділянці є 2 невеликі служб. споруди. Уперше пита­н­ня про будівництво школи порушив 1903 М. Грушевський, виконую­чи складений 1892 заповіт свого батька — С. Грушевського: коли залишений ним капітал досягне 200 тис. крб, половину слід викори­стати на від­кри­т­тя в Києві чи Владикавказі (нащадки одно­стайно обрали Київ) чол. без­плат. училища ім. С. Грушевського у ві­домстві Міністерства нар. освіти; з них 50 тис. виділити на будівництво чи при­дба­н­ня будинку училища; ще 50 тис. покласти до Держбанку, щоб від­сотки витрачати на плату вчителям, бібліотеку, навч. посібники, утрима­н­ня будівлі, забезпече­н­ня найбідніших учнів одягом, взу­т­тям і шкіл. посібниками. 1907 Київ. шкіл. комісія винесла ухвалу про спорудже­н­ня школи, Міська управа виділила ділянку на Куренівці. Проект роз­робив арх. Е. Брадтман, 1908 арх. В. Кричевському доручено пере­проектувати фасади в стилі укр. модерну. 1910 проведено торги на здійсне­н­ня будівництва, за яким на­глядав Е. Брадтман. Споруджено коштом С. Грушевського (100 тис. крб) та на гроші, виділені Міською управою (23 тис. крб). Памʼятка від­значається оригінальністю виріше­н­ня і є зразком раціоналіст. течії укр. архіт. модерну поч. 20 ст. Будинок по­шкоджено унаслідок пожежі 1912 та у 1921, 1943. Триповерховий, це­гляний, П-подіб. у плані (довж. 48 м, шир. 18–25,5 м) із симетр. формою та ви­ступами крил у бік по­двірʼя; пере­кри­т­тя деревʼяні; дах вальмовий, первісну бляшану покрівлю замінено на шиферну. Внутр. планува­н­ня коридорне з двома входами з боку гол. фасаду через тамбури та вестибюлі, двома двомарш. сходами. Вікна холу на 1-му поверсі звернені на по­­двірʼя; у центр. частині 3-го поверху — актова зала. Площини гол. і бічних фасадів роз­ділено по горизонталі на 2 яруси: вікна у нижньому з пере­мичками еліпсоподіб. форми, у верх. (2–3 поверхи) — трапецієподібної, характерної для укр. нар. архіт. стилю поч. 20 ст. Гол. фасад роз­ділено на 3 частини: центр. і 2 бічні ризаліти, дещо висунуті з площини стіни, унизу мають тамбури з під­дашками, що нагадують силует укр. хати. Простінки оформлено широкою смугою кахлів червоногарячого кольору, над ними — тондо з хрещатим орнаментом. Двері первісно декоровані різьбле­н­ням (не збережено). Середня частина гол. фасаду вирізняється великими трапецієподіб. вікнами 2-го й 3-го поверхів, нахил верх. одвірка вікон 2-го поверху зроблено під кутом 45°, 3-го — 60°. Простінки 2-го поверху оздоблено малими рожево-червоними кахлями, що утворюють орнамент у ви­гляді нерозкритих бутонів квітів. Трикутні орнаментов. нішки на рівні під­вікон. смуги між 2-м і 3-м поверхами оперізують будинок з 3-х боків. На осях простінків верх. поверху — круглі тондо з трикут. кахлями, що утворюють ро­зетки; під карнизом — смуга з окремих квадрат. зелених кахлів, над карнизом у полі кожного трикут. фронтончика вписано квадратні й трикутні кахлі, що зливаються у ромбічну форму. Бічні фасади вирішено стримано, вони мають малі вікна витягнутих пропорцій. 1911 на 1-му поверсі містилися приват. дитсадок О. Дараган (пізніше 3-й міський Куренівський), їдальна, кухня. У 12-ти класах навч. 456 учнів, пере­ведених сюди з трьох початк. змішаних міських училищ — Куренівського № 6, Пріорських № 14 і 31. Тут були актова і рекреац. зали, б-ка, 3 квартири, вчительські, мед. і 5 вільних клас. кімнат. Під час 1-ї світової вій­ни 2 поверхи зайняв лазарет, а учнів роз­поділили по най­ближчих училищах. У січні 1914 з будинку зняли мемор. дошку С. Грушевського; син висловив не­згоду, заявивши, що припинить від­рахува­н­ня училищу від­сотків з капіталу; 1915 за клопота­н­ням Київ. міської управи дошку знову встановлено. У жовтні 1914 в будинку роз­містили протезні майстерні. 1915 з ініціативи вдови мецената Н. Терещенко у будинку організували притулок для 150 воїнів-інвалідів (до 1919). Частину приміщень на 3-му поверсі за­ймав притулок для дітей воїнів запасу, мобілізов. на фронт. 1915 приміще­н­ня освятив митрополит Київський і Галицький Флавіан (Городецький Микола Микола­йович). У вироб. частині притулку (столярна, шорна, слюсарна, нікелювал., шевська майстерні) виготовляли протези (за перший рік виготовили бл. 4 тис.; кер. — інж. К. Зайкевич). Лагодили й замінювали протези воїнам-інвалідам за рахунок держави. Очікуючи, вони мали змогу тут мешкати і пройти курс навч. з граматики, малюва­н­ня, опанувати шевське або столярне ремесла. 1917 від­новлено школу, почали викладати всі предмети українською мовою. За рад. влади приміще­н­ня за­ймала середня школа № 14, де викладав художник І. Їжакевич; вчилися Герої Рад. Союзу В. Онищенко, М. Зубанєв, герой Небес. сотні В. Кульчицький. 1988 школу пере­ведено до нового приміще­н­ня на вул. Макіївська, № 5, від 2013 — знову ім. С. Грушевського. 1996 на фасаді будинку кол. Міського училища встановлено анотац. мемор. дошку з чорного граніту. Від 2000 там міститься навч. корпус № 3 Академії муніцип. управлі­н­ня.

Завантажити статтю