Міський фольклор | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міський фольклор


Міський фольклор

МІСЬКИ́Й ФОЛЬКЛО́Р – уснопоетична творчість, що своїм походженням і побутуванням пов’язана з урбаністичним середовищем. Характеризується соц. і нац. неоднорідністю, знач. профес.-мист. впливом, елементами творчості різних соц. груп і прошарків городян. У М. ф. домінують сатир.-гуморист. засоби зображення, елементи ліричності, еротичності. За генет.-функціон. прив’язкою до міського середовища в укр. М. ф. виділя­ють такі жанри: вироб. та рекламні приказки; пісні літ. походження (пісні-романси), шлягери, ревю; робітн., студент., військ. пісні, оповідання, анекдоти, приповідки тощо. Пісні літ. походження, зокрема їх різновид – пісні-романси, почали виникати з кін. 17 ст. серед освіч. верстви сусп-ва, зосередженої здебільшого в містах. Зміст пісень (еротично-задушев., жартівл.-фривол., нац.-патріот. та ін.) відповідав уподобанням тогочас. шляхет., міщан., дрібночиновниц., козац.-старшин. публіки. У середині 19 ст. пісні-романси стали осн. формою міського домаш. співу («Взяв би я бандуру», «Ніч яка місячна», «Чор­ні брови, карі очі»). Шлягери – пісні композиторів і поетів у танц., популяр. у Європі ритмах з яскравими елементами мелодій і текстів (признач. для танц. і концерт. залів чи майданчиків) – набули масового поширення в усному побутуванні 20 ст. («Прийде ще час» Б. Веселовського, «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича та ін.). Ревю («ревії») – театраліз. вистави з містечково-побут. життя жартівл. змісту, скомпоновані з пісень, скетчів (коміч. діалогів), з елементами хореографії (репертуар театру-ревю «Веселий Львів» 1941–44 та ін.). Робітн. пісні походять із сере­довища робітників, відображають їхні колективні настрої, складні реалії вироб-ва та побут. життя. Їхнім різновидом є шахтар. пісні, поширеною формою – частівка. У студент. фольклорі (пісен., оповід.) домінує молодіжно-студент. тематика, жарти над курйозами навч. процесу, побуту, розваг, над звичками улюблених викладачів тощо. Військ. фольклор відображає реалії солдат. служби, юнацько-бравурні та ностальгійні (за домівкою, цивіл. життям) настрої з характер. сатир.-іроніч. зображенням, елементами військ. термінології, сленґу. До М. ф. зараховують твори традиц. жанрів з урбаніст. тематикою: легенди та перекази міфол. і героїчно-істор. змісту про замки, храми, їхніх засн. й охоронців; топонім. легенди й перекази про об’єкти, зосереджені в місті; легенди, перекази, бувальщини, анекдоти про відомих городян; балади, пісні-хроніки про надзвич. події з міського життя; політ. анекдоти тощо.

Літ.: Харчишин О. Сучасна студентська субкультура в Україні // Етнічна історія народів Європи. К., 2008. Вип. 26; Її ж. Український пісенний фольклор в етнокультрі Львова: трансформаційні процеси, міжкультурні пограниччя. Л., 2011.

Статтю оновлено: 2019