Міхньов Анатолій Львович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міхньов Анатолій Львович


Міхньов Анатолій Львович

МІХНЬО́В Анатолій Львович (01. 07. 1909, слобода Радуль Городнян. пов. Черніг. губ., нині смт Ріпкин. р-ну Черніг. обл. – 03. 10. 1970, Київ) – лікар-терапевт. Батько В. Міхньова. Д-р мед. н. (1949), проф. (1950). Засл. діяч н. УРСР (1958). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Київ. мед. ін-т (1933), де й працював: 1939–49 – доц. каф. факультет. терапії; водночас від 1946 – в Укр. НДІ клін. медицини (нині ННЦ «Ін-т кардіології» НАМНУ, Київ): 1946–49 – вчений секр., 1949–52 – заст. дир. з наук. роботи, 1952–70 – дир.; за сумісн. 1949–70 – зав. каф. кардіології Київ. ін-ту удосконалення лікарів. Голова Укр. наук. т-ва терапевтів (1963–70). Наук. дослідження: лікування захворювань серц.-судин. системи, ревматизму, хвороб печінки, порушень обміну речовин в організмі. У Києві на будинку, де мешкав М., та будівлі ННЦ «Ін-т кардіології» НАМНУ йому встановлено мемор. дошки.

Пр.: Азотистый обмен в клинике бо­лезней печени. 1939; Очерки по военно-полевой терапии. 1946; Н. Д. Стражеско – выдающийся представитель советской медицинской науки: К 75-летию со дня рождения. 1952 (спів­авт.); Клиническая фонокардиография. 1963; 1970 (спів­авт.); Кислородная терапия больных с заболеваниями сердечно-сосудистой системы (Гипертоническая болезнь, атеросклероз, хроническая коронарная недостаточность). 1965 (спів­авт.); Вяло и скрыто текущие рев­мокардиты (клиника и диагностика). 1967 (спів­авт.); усі – Київ.

Літ.: Корнадський В. М. До 100-річ­чя А. Л. Міхньова // Внутр. медицина. 2009. № 3.

Статтю оновлено: 2019